Золото - Мэйти

Снова садится смерть

В мой опустевший корабль, мне холодно…

Солнце устало петь

Женщина в платье ушла, пахнет золотом

Лодки рыбаков вновь уснут в соли

Все мои мечты утонут в боли

Дети у костра не найдут искр

Я их растаман, я живу быстро

Тлеет в рукаве сон, как сом в море

Я найду обет возле стен горя

Вся моя душа, как перо в ребра

Серебро-добро, родники-ведра

Только не будь как все

Только смотри наверх

Радуга в темноте

Тоже рождает свет

Я не смотрю назад,

Но вспоминаю дом

И на твоих глазах

Вновь вырастаю в нем

Снова садится смерть

В мой опустевший корабль, мне холодно…

Солнце устало петь

Женщина в платье ушла, пахнет золотом

Жду последний день, как будто не было других

Пояс оберну и совершу для солнца взрыв

Пусть питается кусками, что летят к своей луне

Вы не верили в меня, но я последний на земле

Белая моя дорога усыпана хной

Полный стадион, и мне с него играет Цой

Я тянусь руками и кричу ему: «Банзай!»

Если у судьбы есть нож, то я молю: «Вонзай!»

Я выстою, ведь я стоял, когда кричали лечь

Я бессмертный человек, ведь у меня в кармане речь

Я спою, что мне отмерено на глубине веков,

Но становится теснее в этом мире дураков

Снова садится смерть

В мой опустевший корабль, мне холодно…

Солнце устало петь

Женщина в платье ушла, пахнет золотом

Знову сідає смерть

У мій спорожнілий корабель, мені холодно...

Сонце втомилося співати

Жінка в сукні пішла, пахне золотом

Човни рибалок знову заснуть у солі

Всі мої мрії втопляться в болі

Діти біля вогнища не знайдуть іскор

Я их растаман, я живу швидко

Тліє в рукаві сон, як сом у море

Я знайду обітницю біля стін горя

Вся моя душа, як перо в ребра

Срібло-добро, джерела-відра

Тільки не будь як усі

Тільки дивись нагору

Веселка в темряві

Теж народжує світло

Я не дивлюся назад,

Але згадую будинок

І на твоїх очах

Знову виростаю в ньому

Знову сідає смерть

У мій спорожнілий корабель, мені холодно...

Сонце втомилося співати

Жінка в сукні пішла, пахне золотом

Чекаю на останній день, ніби не було інших

Пояс оберну і зроблю для сонця вибух

Нехай харчується шматками, що летять до свого місяця

Ви не вірили в мене, але я останній на землі

Біла моя дорога посипана хною

Повний стадіон, і мені з нього грає Цой

Я тягнусь руками і кричу йому: «Банзай!»

Якщо у долі є ніж, то я молю: «Вонзай!»

Я вистою, адже я стояв, коли кричали лягти

Я безсмертна людина, адже у мене в кишені мова

Я заспіваю, що мені відміряно на глибині століть,

Але стає вже в цьому світі дурнів

Знову сідає смерть

У мій спорожнілий корабель, мені холодно...

Сонце втомилося співати

Жінка в сукні пішла, пахне золотом