Ева 18 - Мэйти

Скажи мне, как тебя найти?

Я вижу след твоего пути, Ева…

Стань белой птицей и лети!

Мой старый замок — это мой замок

Я бы за тобой, но мой потолок — крыша

И мой дом — темница…

В этой белой башне без воды и солнца

Я ногами наступаю в лужу и вышагиваю вальс

Королева много курит и смеётся, но уснёт

Так и не зная, почему я выбираю вас

Глупая, в платье луковом

Ждёт, чтобы мне муза моя помяукала

Только пугало не верит ветру

И я могу понять за что

Кусает ночь рукавами снов

Ты далеко.

Моя любовь, Ева…

Камину не хватает слов

Свет луны, падая на пол, —

Далекий друг и больной укол в память

Ни вины в бокал, ни страха

Расскажи про золото олову, покажи одетого голому, —

Это меняет всё, как пуля меняет пустую голову

Кто был тебе верен — предаст, кто покупался — продаст

Книги наврали, и если ты что-то отдал, то никто не воздаст

Я высох от кашля, как высохли небом забытые пашни

И всё, что осталось от Евы — я гордо оставил покоиться в башне

Те губы, как вишня, роса на которые ляжет, как танец, —

Верно любившему юноше придётся оставить

Где моё солнце прячет луч?

Где моё небо серых туч?

Где твои плечи из-за штор?

Где я закован и за что?

В этой белой башне без воды и солнца

Я ногами наступаю в лужу и вышагиваю вальс

Королева много курит и смеётся, но уснёт

Так и не зная, почему я выбираю вас

Глупая, в платье луковом

Ждёт, чтобы мне муза моя помяукала

Только пугало не верит ветру

И я могу понять за что

Скажи мені як тебе знайти?

Я бачу слід твого шляху, Єво...

Стань білим птахом і лети!

Мій старий замок - це мій замок

Я би за тобою, але моя стеля — дах

І мій будинок — темниця...

У цій білій вежі без води та сонця

Я ногами наступаю в калюжу і вигукую вальс

Королева багато курить і сміється, але засне

Так і не зна, чому я вибираю вас

Дурна, в сукні цибульній

Чекає, щоб муза моя пом'яукала

Тільки лякало не вірить вітру

І я можу зрозуміти за що

Кусає ніч рукавами снів

Ти далеко.

Моє кохання, Єво…

Каміну не вистачає слів

Світло місяця, падаючи на підлогу, —

Далекий друг і хворий укол у пам'ять

Ні вини в бокал, ні страху

Розкажи про золото олову, покажи одягненого голому, —

Це змінює все, як куля змінює порожню голову

Хто був тобі вірний - зрадить, хто купувався - продасть

Книги набрехали, і якщо ти щось віддав, то ніхто не віддасть

Я висох від кашлю, як висохли небом забуті ріллі

І все, що залишилося від Єви — я гордо залишив спочивати в вежі

Ті губи, як вишня, роса на які ляже, як танець, —

Той, хто вірно любив, доведеться залишити

Де моє сонце ховає промінь?

Де моє небо сірих хмар?

Де твої плечі через штори?

Де я закований і за?що?

У цій білій вежі без води та сонця

Я ногами наступаю в калюжу і вигукую вальс

Королева багато курить і сміється, але засне

Так і не зна, чому я вибираю вас

Дурна, в сукні цибульній

Чекає, щоб муза моя пом'яукала

Тільки лякало не вірить вітру

І я можу зрозуміти за що