Парфюмер - Мэйти

Не поет, а болит мое сердце

Отпусти меня мэтр!

Пьяный запах эссенций ведет меня в Грас

И мой новый шаг это метр

С юга на запад

Веди меня запах

К воротам волшебного края

Самый девственный запах души

Остается, когда человек умирает

Я не могу найти тебя, мои пути под запретом

Я не могу найти слова, чтобы не думать об этом

Я — серый камень дорог, и твой запах волнует и манит

Белый волос с ножа упадет на песок, и никто обо мне не узнает

Две сотни рецептов забыты на старых листах и устах парижан

Молодой парфюмер удивил горожан, но мне дик его жанр

Шарлатан и пижон, где видано, чтобы пионы срезали ножом?

Это полный абсурд и нелепица, будто бы ноту минора играют в мажор!

Я видел горы, на которых рос мой вкус, лепестками роз наполнялся куст

И теперь я делю на капли стены домов, города и камни

Не поверили там, но поверили тут, — аромату открыты ворота

Я вылью на волосы по лбу — полную колбу

Я не могу найти тебя, мои пути под запретом

Я не могу найти слова, чтобы не думать об этом

Я — серый камень дорог, и твой запах волнует и манит

Белый волос с ножа упадет на песок, и никто обо мне не узнает

Не співає, а болить моє серце

Відпусти мене метр!

П'яний запах есенцій веде мене в Грас

І мій новий крок це метр

З півдня на захід

Веди мене запах

До воріт чарівного краю

Найдивовижніший запах душі

Залишається, коли людина вмирає

Я не можу знайти тебе, мої шляхи під забороною

Я не можу знайти слова, щоб не думати про це

Я — сірий камінь доріг, і твій запах хвилює і вабить

Біле волосся зніжа впаде на пісок, і ніхто про мене не дізнається

Дві сотні рецептів забуті на старих листах і вустах парижан

Молодий парфумер здивував городян, але мені дик його жанр

Шарлатан і піжон, де бачено, щоб півонії зрізали ножем?

Це повний абсурд і безглуздя, ніби ноту мінора грають у мажор!

Я бачив гори, на яких ріс мій смак, пелюстками троянд наповнювався кущ

І тепер я делю на краплі стіни будинків, міста та камені

Не повірили там, але повірили тут, — аромату відкриті ворота

Я виллю на волосся по лобі повну колбу

Я не можу знайти тебе, мої шляхи під забороною

Я не можу знайти слова, щоб не думати про це

Я — сірий камінь доріг, і твій запах хвилює і вабить

Біле волосся зніжа впаде на пісок, і ніхто про мене не дізнається