Дом скорби - Мэйти

Я не понимаю, почему так нелепо и внезапно умирают люди

Я не понимаю, как печаль нас укрепит и спасет

Ведь он нас не любит

Вновь умирает парк

Самое время найти в углах

Старую-старую простынь надежд

И крепко закусить губами

Плачет дом скорби

Пальчики с кровью

Время всех сгорбит

Время всех сгорбит

Я родился в семьдесят втором

Доме

Школа, как заброшенный паром

Тонет

В старой перламутровой земле

Розы

Резали мне пальцы, но я рвал

И бесплатные цветы приносил тебе на парту

Руки заживут, ты разденешься мне к марту

Мы полюбим быть не похожими на умных,

Но похожими на юных и безумно озорных, да-да

На моих ладонях умирают птицы

Утопают в пальцах, не успев родиться

Я не вижу зданий и не слышу снега

Я смотрю глазами на пустое небо

Я смотрю глазами на пустое небо

Я родился в семьдесят втором

Доме

Школа, как заброшенный паром

Тонет

В старой перламутровой земле

Розы

Резали мне пальцы, но я рвал

И бесплатные цветы приносил тебе на парту

Руки заживут, ты разденешься мне к марту

Мы полюбим быть не похожими на умных,

Но похожими на юных и безумно озорных, да-да

Я готов поднять тебя к себе

С пола

В голове стирается семь лет

Споров

Я готов поднять тебя к себе

Скоро

Если ты, конечно, не с другим

И потом я буду бить-пинать ступени-камни пятками

Тот коридор навеки будет пахнуть беспорядками

Я задушу себя в себе до синих синяков

И стану ярким именем для серых дураков

Я покину двери той дыры и не вернусь обратно

И вся моя судьба повторно выпадет на картах

Сутулая цыганка захлебнется от азарта

Увидев моё будущее на семи грехах

И все мои дороги приведут меня в дом скорби

Время верно выпрямит нас, время верно сгорбит

И все мои дороги приведут меня в дом скорби

Время верно выпрямит нас, время верно сгорбит

На моих ладонях умирают птицы

Утопают в пальцах, не успев родиться

Я не вижу зданий и не слышу снега

Я смотрю глазами на пустое небо

На моих ладонях умирают птицы

Утопают в пальцах, не успев родиться

Я не вижу зданий и не слышу снега

Я смотрю глазами на пустое небо

Я не розумію, чому так безглуздо і раптово вмирають люди

Я не розумію, як смуток нас зміцнить і врятує

Адже він нас не любить

Знову вмирає парк

Саме час знайти в кутах

Старе-старе простирадло надій

І міцно закусити губами

Плаче будинок скорботи

Пальчики з кров'ю

Час усіх згорбить

Час усіх згорбить

Я народився в сімдесят другому

Будинки

Школа, як занедбана пором

Тонет

У старій перламутровій землі

Троянди

Різали мені пальці, але я рвав

І безкоштовні квіти приносив тобі на парту

Руки заживуть, ти роздягнешся мені до березня

Ми полюбимо бути не схожими на розумних,

Але схожими на молодих і шалено пустотливих, так-так

На моїх долонях помирають птахи

Потопають у пальцях, не встигнувши народитися

Я не бачу будівель і не чую снігу

Я дивлюся очима на порожнє небо

Я дивлюся очима на порожнє небо

Я народився в сімдесят другому

Будинки

Школа, як занедбана пором

Тонет

У старій перламутровій землі

Троянди

Різали мені пальці, але я рвав

І безкоштовні квіти приносив тобі на парту

Руки заживуть, ти роздягнешся мені до березня

Ми полюбимо бути не схожими на розумних,

Але схожими на молодих і шалено пустотливих, так-так

Я готовий підняти тебе до себе

З|

У голові стирається сім років

Спорів

Я готовий підняти тебе до себе

Скоро

Якщо ти, звичайно, не з іншим

І потім я буду бити-пинати сходинки-камені п'ятами

Той коридор навіки пахне безладами

Я задушу себе в собі до синіх синців

І стану яскравим ім'ям для сірих дурнів

Я залишу двері тієї дірки і не повернуся назад

І вся моя доля повторно випаде на картах

Сутула циганка захлинеться від азарту

Побачивши моє майбутнє на семи гріхах

І всі мої дороги приведуть мене в будинок скорботи

Час правильно випрямить нас, час правильно згорбить

І всі мої дороги приведуть мене в будинок скорботи

Час правильно випрямить нас, час правильно згорбить

На моїх долонях помирають птахи

Потопають у пальцях, не встигнувши народитися

Я не бачу будівель і не чую снігу

Я дивлюся очима на порожнє небо

На моїх долонях помирають птахи

Потопають у пальцях, не встигнувши народитися

Я не бачу будівель і не чую снігу

Я дивлюся очима на порожнє небо