Половина - Мэйти

Не смотри так устало наверх, нам рано протягивать ноги

Завтра я буду звонить по всем номерам этой старой покоцаной нокии

Новую музыку купят немногие, но я концертами хапну

И мы закроем кредиты, и никогда не вернемся обратно

Брат мой, эта машина скуднее, чем та иномарка,

Но в памяти кресел запах отца и скулы, которые гладила мамка

Меня били те пятеро, а я улыбался им в лица

Ведь каждая рваная рана на теле — это мой шанс измениться

Я отряхивал кофту, все смеялись над болью

Чтобы пройти этот путь попятам и запеть мои песни с любовью

И старая лампа на кухне ещё не забыла как выглядит кровь

Брат — это парень, который отнёс тебя в дом и зашил твою бровь

Я слабее, чем думал ты, но сильнее, чем думают люди

Дети которых построили дом на разводах и битой посуде

Я продал свою душу печали, но твои руки всегда выручали

Так ударь меня так, чтобы я целовал твоё белое небо ночами

Разорви мою новую куртку

Я доношу за тобой, Женя

Она будет пахнуть окурками,

Но повторять все движения

Я ладонь твою не отпущу

И наш дом без тебя не покину

Ты спишь, а я каждое утро упрямо ищу

На лице твою половину

Фото в памяти врежется, будто картечь

И покуда я в силах поднять тебя на руки, то обязуюсь беречь

Ты седой будто осень, но по запаху сосен

Твои белые внуки пройдут эти талые воды без лодки и вёсел

Я косым берегам отпою за тебя свои лучшие песни

Я не пророк и не вестник, но ты понимаешь насколько я весь в них

Это мой весь мир, и пока я не сдался под натиском мнений

Оберни меня пледом и дай мне увидеть те раны, что режут колени

Я родному не сбыться не дам, как и ты не давай мне сломаться

Пап, эти строки я мирно паял по утрам, как паяльная станция

Да вот только не флюс и не олово, не вернут мне здоровую голову

Как никто не вернёт те закрытые школы, так верно забытые городом

Мы с тобою два беженца, только вместо постов и границ

Мы потратили годы в погоне за птицами, но убегали от птиц

Старый сад порастает репьями, вербы стали сутулыми пнями,

Но пока вы со мной, я расту и молюсь на мосту, чтобы вас не отняли

Разорви мою новую куртку

Я доношу за тобой, Женя

Она будет пахнуть окурками,

Но повторять все движения

В этом мире цветов и свинца

Мы любимые дети отца

И куда бы не вёл меня путь

Буду петь о тебе и идти до конца

Не дивись так втомилося нагору, нам рано простягати ноги

Завтра я буду дзвонити по всіх номерах цієї старої покоцаной нокії

Нову музику куплять небагато, але я концертами хапну

І ми закриємо кредити, і ніколи не повернемося назад

Брат мій, ця машина мізерніша, ніж та іномарка,

Але в пам'яті крісел запах батька і вилиці, які гладила мамка

Мене били ті п'ятеро, а я посміхався ним.

Адже кожна рвана рана на тілі — це мій шанс змінитись.

Я обтрушував кофту, всі сміялися над болем

Щоб пройти цей шлях назад і заспівати мої пісні з любов'ю

І стара лампа на кухні ще не забула як виглядає кров

Брат — це хлопець, який відніс тебе в будинок і зашив твою брову

Я слабший, ніж думав ти, але сильніший, ніж думають люди

Діти яких збудували будинок на розводах і битому посуді

Я продав свою душу печалі, але твої руки завжди виручали

Так ударь мене так, щоб я цілував твоє біле небо ночами

Розірви мою нову куртку

Я доношу за тобою, Женю

Вона пахне недопалками,

Але повторювати всі рухи

Я долоню твою не відпущу

І наш будинок без тебе не покину

Ти спиш, а я щоранку вперто шукаю

На лиці твою половину

Фото в пам'яті вріжеться, наче картеч

І поки я в силах підняти тебе на руки, то зобов'язуюсь берегти

Ти сивий ніби осінь, але за запахом сосен

Твої білі онуки пройдуть ці талі води без човна і весел

Я косим берегам відспівую за тебе свої найкращі пісні

Я не пророк і не вісник, алети розумієш наскільки я весь у ніх

Це мій увесь світ, і поки я не здався під натиском думок

Оберни мене пледом і дай мені побачити ті рани, що ріжуть коліна

Я рідному не здійснитися не дам, як і ти не давай мені зламатися

Тату, ці рядки я мирно паяв вранці, як паяльна станція

Та ось тільки не флюс і не олово, не повернуть мені здорову голову

Як ніхто не поверне ті закриті школи, так вірно забуті містом

Ми з тобою два біженці, тільки замість постів і кордонів

Ми витратили роки в гонитві за птахами, але тікали від птахів.

Старий сад поростає реп'ями, верби стали сутулими пнями,

Але поки ви, зі мною, я росту і молюся на мосту, щоб вас не відібрали

Розірви мою нову куртку

Я доношу за тобою, Женю

Вона пахне недопалками,

Але повторювати всі рухи

У цьому світі квітів і свинцю

Ми улюблені діти батька

І куди би не вів мене шлях

Співатиму про тебе і йти до кінця