Вспомнить тебя - Мэйти

Прячу от людей свои глаза за стекла черные

Я не понимаю, что во мне опять не так

Все мы продолжаем путь, но все мы обреченные

Что-то кому-то не вернуть

Заливает город светом от машинных фонарей:

Это не седой волос, это просто блик света

На моей футболке: «Не проси, не бойся и не верь!»

Как же это нелепо, как же это не вспомнить!

Вспомнить тебя

Снова вспомнить, вспомнить тебя

Вспомнить, чтобы снова сгореть и проснуться

На выжженной осенней траве…

Тонкий лед дорог еще вчера казался каплями

Так и я сегодня оказался чьим-то льдом

Мы так смело красим жизнь, но остаемся пятнами

Чтобы когда-нибудь потом

Заиграла музыка из перехода у метро

В ней как будто твой голос и кричит мое сердце…

Ничего не остается больше, кроме одного

Спеть ее на концерте

Спеть и снова все вспомнить

Вспомнить тебя

Снова вспомнить, вспомнить тебя

Вспомнить, чтобы снова сгореть и проснуться

На выжженной осенней траве…

Ховаю від людей свої очі за скла чорні

Я не розумію, що у мені знову не так

Всі ми продовжуємо шлях, але всі ми приречені

Щось комусь не повернути

Заливає місто світлом від машинних ліхтарів:

Це не сивий волосся, це просто відблиск світла

На моїй футболці: «Не проси, не бійся і не вір!»

Як це вже безглуздо, як це не згадати!

Згадати тебе

Знову згадати, згадати тебе

Згадати, щоб знову згоріти і прокинутися

На випаленій осінній траві…

Тонкий лід дорог ще вчора здавався краплями

Так і я сьогодні виявився чиєюсь кригою

Ми так сміливо фарбуємо життя, але залишаємося плямами

Щоб колись потім

Заграла музика з переходу у метро

У ній ніби твій голос і кричить моє серце…

Нічого не залишається більше, крім одного

Заспівати її на концерті

Заспівати і знову все згадати

Згадати тебе

Знову згадати, згадати тебе

Згадати, щоб знову згоріти і прокинутися

На випаленій осінній траві…