Сын - Мэйти

Во мне проснулся отец,

Моё тело в нём, он как белый лёд,

Он всегда со мной поёт,

Он внутри, как дерево.

Настанет утро,

И он, будто тёплый мёд,

На руки возьмёт

Тело новое — целое дерево.

Жёлтый цвет лимона освещал мой коридор.

В нём пластика и грация камней.

Так мы звали комнату, в которой так светло…

Я долго рос и жил в ней.

Я иду по чужим мне дорогам.

В них так чисто и ровно,

В них так пусто и больно.

Только не зови меня обратно,

Моя мама, я устал расти…

Просто обними и просто помни, мама,

Ты в моей кости.

Ты в моих глазах

Стоп-сигнал и тормоза.

Я тобой дисциплинирован,

Но я больше не хочу быть сыном,

Я хочу быть отцом.

Во мне проснулся отец,

Моё тело в нём, он как белый лёд,

Он всегда со мной поёт,

Он внутри, как дерево.

Настанет утро,

И он, будто тёплый мёд,

На руки возьмёт

Тело новое — целое дерево.

Корни растворяются в земле,

Небо раскрывается в ладонях.

Мы с тобой не виделись, но мне

Кажется, что я тебя запомнил.

Из снов, из мечт,

Из погребов души моей кочующей,

Без слов, беспечно на берегу

Реки танцующий…

Маленький человек… Новый…

Маленький человек… Новый…

Маленький человек… Новый…

Маленький человек… Новый…

Маленький человек.

У мене прокинувся батько,

Моє тіло в ньому, він як білий лід,

Він завжди зі мною співає,

Він усередині, як дерево.

Настане ранок,

І він, ніби теплий мед,

На руки візьме

Тіло нове — ціле дерево.

Жовтий колір лимона висвітлював мій коридор.

У ньому пластика і грація каміння.

Так ми звали кімнату, в якій так світло…

Я довго зростав і жив у ній.

Я йду чужими мені дорогами.

В них так чисто і рівно,

В них так порожньо і боляче.

Тільки не клич мене назад,

Моя мама, я втомився рости…

Просто обійми і просто пам'ятай, мамо,

Ти у моїй кістці.

Ти в моїх очах

Стоп-сигнал і гальма.

Я тобою дисциплінований,

Але я більше не хочу бути сином,

Я хочу бути батьком.

У мене прокинувся батько,

Моє тіло в ньому, він як білий лід,

Він завжди зі мною співає,

Він усередині, як дерево.

Настане ранок,

І він, ніби теплий мед,

На руки візьме

Тіло нове — ціле дерево.

Коріння розчиняється в землі,

Небо розкривається в долонях.

Ми з тобою не бачилися, але мені

Здається, що я тебе запам'ятав.

З снів, з мрій,

З погребів душі моєї кочуючої,

Без слів, безтурботно на березі

Річки танцюють…

Маленька людина… Нова…

Маленька людина… Нова…

Маленька людина… Нова…

Маленька людина… Нова…

Маленька людина.