Отель - Мэйти, Марина Кацуба

Снова старый фильм.

Немая сцена

Руки бегут к тебе под платье, но я не виноват

Наверное, я слаб;

наверное, я странный —

Но ты со мною третью ночь подряд

Мой отель, мы ярко окунаемся в любовь

Постель дышит весной, дышит весной, дышит весной

Ты молчишь, а я рисую на обоях

Я курю.

Нас двое и за окном Париж!

Фаянсовый сервиз и ход часов напротив

Только помни — удача любит джаз

Только не окажись как те, что налюбятся и бегут

Без тебя по утру постель, как стихи без букв

Без тебя, я рассыплюсь по простыни — пыль, стекло

Как покинутый остров, пустые стихи без слов

Не красней — вечер, тихо, все звуки летят на запад

Я во сне уже видела эти рисунки, твои глаза

Мне с тобою все мало рома, времени, сигарет

Мы — герои Ремарка, у номера нет дверей

Вздохи речи, пробоины, страшно мне спать и спать

Этот вечер такой, что у каждой секунды своя судьба

Сколько жизни, — и тело дрожит, и свет

Только не окажись чужим —

Я уже сто лет никому не была своей

Спит гарсон в фойе

Я уже сто лет никому не была своей;

Никому…

Мой отель, мы ярко окунаемся в любовь

Постель дышит весной, дышит весной, дышит весной

Мой отель, мы ярко окунаемся в любовь

Постель дышит весной, дышит весной, дышит весной

Знову старий фільм.

Німа сцена

Руки біжать до тебе під сукню, але я не винен

Напевно, я слабкий;

напевно, я дивний —

Але ти зі мною третю ніч поспіль

Мій готель, ми яскраво занурюємося в любов

Ліжко дихає навесні, дихає навесні, дихає навесні

Ти мовчиш, а я малюю на шпалерах

Я курю.

Нас двоє і за вікном Париж!

Фаянсовий сервіз і хід годинника навпроти

Тільки пам'ятай — удача любить джаз

Тільки не виявляйся як ті, що налюбляться і тікають

Без тебе вранці постіль, як вірші без букв

Без тебе, я розсиплюся по простирадлі — пил, скло

Як покинутий острів, порожні вірші без слів

Не червоніше — вечір, тихо, всі звуки летять на захід

Я сні вже бачила ці малюнки, твої очі

Мені з тобою все мало рому, часу, цигарок

Ми — герої Ремарка, у номери немає дверей

Зітхання мови, пробоїни, страшно мені спати і спати

Цей вечір такий, що у кожної секунди своя доля

Скільки життя, — і тіло тремтить, і світло

Тільки не виявись чужим —

Я вже сто років нікому не була своєю

Спить гарсон у фойє

Я вже сто років нікому не була своєю;

Нікому…

Мій готель, ми яскраво занурюємося в любов

Ліжко дихає навесні, дихає навесні, дихає навесні

Мій готель, ми яскраво занурюємося в любов

Ліжко дихає навесні, дихає навесні, дихає навесні