Лампа - Мэйти

И снова открывает свой подвал мастер.

Чёрное бельё едва раскрывает масти.

Руки помнят, как делать больно людям —

Вольным людям, авантюрным людям.

Тлеет в пальцах самокрутка,

Плечи верно греет куртка.

Из кривой колонки ревёт иностранец.

Время бить изголодавшихся по иглам пьяниц!

Припев:

Сколько было тел на столе под лампой,

Сколько было крови на руках.

Давит на педаль человек-корабль, —

Оставляя грязными сердца.

Были не готовые к боли,

Но я доволен остался, когда ушел.

Все, о чем я думал — это грязное тело,

Моё измученное грязное тело с белой душой.

И дверь его порога меня будто зажевала,

Я прибегал обратно, как только я заживал.

И снова эта боль, как ворона по лопаткам,

И снова эта боль — кот поднимает лапку.

Это история моей татуировки!

Это история моей татуировки!

Бьет старый, повидавший виды бродяга,

Растирает тушь по изнеженным.

Я дедов портрет натерзал, чтобы

Раз и навсегда оставаться отверженным.

Припев:

Сколько было тел на столе под лампой,

Сколько было крови на руках.

Давит на педаль человек-корабль, —

Оставляя грязными сердца.

Я тоже помню другую кожу,

Но слишком поздно искать похожих.

Рот венами набит, как рукоять.

Буквы, числа, цифры — стоять!

Я не готов никому отдать свои тайны.

Старый Мастер не давал добра, — до свидания!

Будет колоть меня снова бес,

Я свято берегу ему пару свободных мест,

Каблук на сапогах и бутылка наперевес,

На теле появляется целый забытый лес.

Это история моей татуировки!

Это история моей татуировки!

Это история моей татуировки!

Это история моей татуировки!

Рот венами набит, как рукоять.

Буквы, числа, цифры — стоять!

Я не готов никому отдать свои тайны.

Старый Мастер не давал добра, — до свидания!

Будет колоть меня снова бес,

Я свято берегу ему пару свободных мест,

Каблук на сапогах и бутылка наперевес,

На теле появляется целый забытый лес.

І знову відкриває свій підвал майстер.

Чорна білизна ледве розкриває масті.

Руки пам'ятають, як робити боляче людям —

Вільним людям, авантюрним.

Тліє в пальцях самокрутка,

Плечі правильно гріє куртка.

З кривої колонки реве іноземець.

Час бити п'яниць, що зголодніли по голках!

Приспів:

Скільки було тіл на столі під лампою,

Скільки було крові на руках.

Тисне на педаль людина-корабель, —

Залишаючи брудними серця.

Були не готові до болю,

Але я задоволений залишився, коли пішов.

Все, про що я думав — це брудне тіло,

Моє змучене брудне тіло з білою душею.

І двері його порога мене ніби зажували,

Я прибігав назад, як тільки я загоювався.

І знову цей біль, як ворона по лопатках,

І знову цей біль — кіт піднімає лапку.

Це історія моєї татуювання!

Це історія моєї татуювання!

Б'є старий, що побачив види бродяга,

Розтирає туш по зніженим.

Я дідів портрет натерзав, щоб

Раз і назавжди залишатися знедоленим.

Приспів:

Скільки було тіл на столі під лампою,

Скільки було крові на руках.

Тисне на педаль людина-корабель, —

Залишаючи брудними серця.

Я теж пам'ятаю іншу шкіру,

Але надто пізно шукати схожих.

Рот венами набитий, як ручка.

Літери, числа, цифри - стояти!

Я не готовий нікому віддати свої таємниці.

Старий Майстер не давав добра,— до побачення!

Колотиме мене знову біс,

Я свято бережу йому пару вільних місць,

Каблук на чоботах і пляшка напереваж,

На тілі з'являється цілий забутий ліс.

Це історія моєї татуювання!

Це історія моєї татуювання!

Це історія моєї татуювання!

Це історія моєї татуювання!

Рот венами набитий, як ручка.

Літери, числа, цифри - стояти!

Я не готовий нікому віддати свої таємниці.

Старий Майстер не давав добра,— до побачення!

Колотиме мене знову біс,

Я свято бережу йому пару вільних місць,

Каблук на чоботах і пляшка напереваж,

На тілі з'являється цілий забутий ліс.