Бог никогда не умрёт - Мэйти

Эта река, как вена!

Земля, как лава!

Во мне бьет вера!

Зови меня Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Эта река, как вена!

Земля, как лава!

Во мне бьет вера!

Зови меня Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Не нажму на тормоза

Пока глаза открыты

Царь меня не целовал

И небом я не помытый

Я, как порванные книги

Что-то в себе храню

Солнце продает мне блики —

Я трачу их на луну

От того, что я пою, не стонет бедный

От того, что я пою, путь остается бренным

От того, что я пою, опять танцуют змеи

От того, что я пою, люди ломают дверь

Эта река, как вена!

Земля, как лава!

Во мне бьет вера!

Зови меня Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Эта река, как вена!

Земля, как лава!

Во мне бьет вера!

Зови меня Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Собрались мысли на фитах единоразово

Свингуют петли на хребтах иного разума

Везде полно, только в моем Поволжье пусто

Весь мир как околофутбол — мы божья бутса

В небо падают самолеты

Новая любовь не вернула жене пилота

Он остался облаком в рисунке дочери

Он закончил ровно так, как мы пророчили

А небу невдомек, как ноги у Саваофа

Давят на муравейник, и в этом их катастрофа

Тысячи будут гибнуть под берцами людей

Мы канава, над которой согнувшийся иудей снова шепчет мне:

«Знают и видят мои глаза!

Помнит и поет мой рот!

Бог никогда не умрет!

Бог никогда не умрет!»

Ця річка, як вена!

Земля, як лава!

У мене б'є віра!

Клич мене Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Ця річка, як вена!

Земля, як лава!

У мене б'є віра!

Клич мене Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Не тисну на гальма

Поки що очі відкриті

Цар мене не цілував

І небом я не помитий

Я, як порвані книги

Щось у собі зберігаю

Сонце продає мені відблиски —

Я витрачаю їх на місяць

Від того, що я співаю, не стогне бідний

Від того, що я співаю, шлях залишається тлінним

Від того, що я співаю, знову танцюють змії

Від того, що я співаю, люди ламають двері

Ця річка, як вена!

Земля, як лава!

У мене б'є віра!

Клич мене Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Ця річка, як вена!

Земля, як лава!

У мене б'є віра!

Клич мене Варнава!

Варнава!

Варнава!

Варнава!

Зібралися думки на фітах одноразово

Свингують петлі на хребтах іншого розуму

Скрізь повно, тільки в моєму Поволжі порожньо

Весь світ як навколофутбол - ми - божа бутса

У небо падають літаки

Нове кохання не повернуло дружині пілота

Він залишився хмарою в малюнку дочки

Він закінчив рівно так, як ми пророкували

А небу невтямки, як ноги у Саваофа

Тиснуть на мурашник, і в цьому їх катастрофа.

Тисячі гинуть під берцями людей

Ми канава, над якою юдей, що зігнувся, знову шепоче мені:

«Знають і бачать мої очі!

Пам'ятає і співає мій рот!

Бог ніколи не помре!

Бог ніколи не помре!»