Les oiseaux de passage - Maxime Le Forestier

Oh!

vie heureuse des bourgeois!

Qu’avril bourgeonne

Ou que décembre gèle, ils sont fiers et contents.

Ce pigeon est aimé trois jours par sa pigeonne

Ca lui suffit, il sait que l’amour n’a qu’un temps.

Ce dindon a toujours béni sa destinée.

Et quand vient le moment de mourir il faut voir

Cette jeune oie en pleurs: «C'est là que je suis née

Je meurs près de ma mère et j’ai fait mon devoir.»

Elle a fait son devoir!

C’est-à-dire que oncques

Elle n’eut de souhait impossible, elle n’eut

Aucun rêve de lune, aucun désir de jonque

L’emportant sans rameurs sur un fleuve inconnu.

Et tous sont ainsi faits!

Vivre la même vie

Toujours pour ces gens-là cela n’est point hideux

Ce canard n’a qu’un bec, et n’eut jamais envie

Ou de n’en plus avoir ou bien d’en avoir deux.

Ils n’ont aucun besoin de baiser sur les lèvres

Et, loin des songes vains, loin des soucis cuisants

Possèdent pour tout cœur un viscère sans fièvres

Un coucou régulier et garanti dix ans!

Oh!

les gens bienheureux… Tout à coup, dans l’espace

Si haut qu’il semble aller lentement, un grand vol

En forme de triangle arrive, plane et passe.

Où vont-ils?

Qui sont-ils?

Comme ils sont loin du sol!

Regardez-les passer!

Eux, ce sont les sauvages.

Ils vont où leur désir le veut, par-dessus monts

Et bois, et mers, et vents, et loin des esclavages.

L’air qu’ils boivent feraient éclater vos poumons.

Regardez-les!

Avant d’atteindre sa chimère

Plus d’un, l’aile rompue et du sang plein les yeux

Mourra.

Ces pauvres gens ont aussi femme et mère

Et savent les aimer aussi bien que vous, mieux.

Pour choyer cette femme et nourrir cette mère

Ils pouvaient devenir volaille comme vous.

Mais ils sont avant tout les fils de la chimère

Des assoiffés d’azur, des poètes, des fous.

Regardez-les, vieux coq, jeune oie édifiante!

Rien de vous ne pourra monter aussi haut qu’eux.

Et le peu qui viendra d’eux à vous, c’est leur fiente.

Les bourgeois sont troublés de voir passer les gueux.

Regardez-les, vieux coq, jeune oie édifiante!

Rien de vous ne pourra monter aussi haut qu’eux.

Et le peu qui viendra d’eux à vous, c’est leur fiente.

Les bourgeois sont troublés de voir passer les gueux.

Ой!

щасливе життя буржуа!

Нехай квітневі бутони

Або грудень замерзає, вони горді і щасливі.

Цього голуба три дні любить його голуб

Йому достатньо, він знає, що кохання недовго.

Цей індик завжди благословляв свою долю.

А коли прийде час помирати, ти маєш побачити

Це плаче молодий гусак: «Тут я народився

Я помираю поруч зі своєю матір’ю, і я виконав свій обов’язок».

Вона виконала свій обов'язок!

Тобто один раз

У неї не було нездійсненного бажання, у неї не було

Ні місячної мрії, ні непотрібних бажань

Перемога без весл на невідомій річці.

І всі так зроблені!

Живіть тим самим життям

Завжди для цих людей це не огидно

У цієї качки тільки один дзьоб, і ніколи не хотів

Або не мати, або мати двох.

Їм не потрібні поцілунки в губи

І, далеко від марних мрій, далеко від пекучих турбот

Мають на все серце нутрощі без лихоманки

Звичайний годинник із зозулею з гарантією на десять років!

Ой!

благословенні люди… Раптом у космосі

Настільки високо, здається, літає повільно, грандіозний політ

Трикутник прилітає, ширяє і проходить.

Куди вони йдуть?

Хто вони?

Як далеко вони від землі!

Дивіться, як вони проходять!

Вони дикуни.

Їдуть куди захочуть, через гори

І ліси, і моря, і вітри, і далеко від рабства.

Повітря, яке вони п’ють, розірвало б ваші легені.

Подивись на них!

Перш ніж досягти своєї химери

Не один із зламаним крилом і кров’ю в очах

Помре.

У цих бідняків теж є дружина і мати

І вмійте любити їх так само, як і ви, краще.

Щоб балувати цю жінку і годувати цю матір

Вони можуть стати такими птахами, як ви.

Але вони перш за все сини химери

Спраглих лазурі, поети, божевільні.

Подивись на них, старий півник, піднесений молодий гусак!

Ніхто з вас не може піднятися так високо, як вони.

І те мало, що прийде від них до вас, це їхній гній.

Буржуа турбує, як проходять жебраки.

Подивись на них, старий півник, піднесений молодий гусак!

Ніхто з вас не може піднятися так високо, як вони.

І те мало, що прийде від них до вас, це їхній гній.

Буржуа турбує, як проходять жебраки.