Le testament - Maxime Le Forestier

Je serai triste comme un saule quand le Dieu qui partout me suit

Me dira, la main sur l'épaule: «Va-t'en voir là-haut si j’y suis»

Alors, du ciel et de la terre, il me faudra faire mon deuil

Est-il encore debout le chêne ou le sapin de mon cercueil?

S’il faut aller au cimetière, j’prendrai l’chemin le plus long

J’ferai la tombe buissonnière, j’quitterai la vie à reculons

Tant pis si les croque-morts me grondent, tant pis s’ils me croient fou à lier

J’veux partir pour l’autre monde par le chemin des écoliers

Avant d’aller conter fleurette aux belles âmes des damnés

Je rêve d’encore une amourette, je rêve d’encore m’enjuponner

Encore une fois dire: «Je t’aime», encore une fois perdre le nord

En effeuillant le chrysanthème qui est la marguerite des morts

Dieu veut qu’ma veuve s’alarme en enterrant son compagnon

Et qu’pour lui faire verser des larmes, il n’y ait pas besoin d’oignon

Qu’elle prenne en secondes noces un époux d’mon acabit

Il pourra profiter d’mes bottes et d’mes pantoufles et d’mes habits

Qu’il boive mon vin, qu’il aime ma femme, qu’il fume ma pipe et mon tabac

Mais que jamais — mort de mon âme !

— jamais il ne fouette mes chats

Quoique, je n’ai pas un atome, une ombre de méchanceté

S’il fouette mes chats, y’a un fantôme qui viendra l’persécuter

Ici-gît une feuille morte, ici finit mon testament

On a marqué dessus ma porte: «Fermé pour cause d’enterrement»

J’ai quitté la vie sans rancune, j’aurai plus jamais mal aux dents

Me v’là dans la fosse commune, la fosse commune du temps

Я буду сумний, як верба, коли Бог, що скрізь буде за мною

Скаже мені, поклавши руку на плече: «Побачимось там, якщо я там»

Отже, з неба і землі, мені доведеться сумувати

Моя труна дуб чи ялиця ще стоїть?

Якщо мені доведеться йти на кладовище, я піду найдовшим маршрутом

Я пропущу могилу, покину життя задом наперед

Шкода, якщо похоронники лають мене, шкода, якщо думають, що я божевільний

Хочу піти на той світ шляхом школярів

Перед тим як піти фліртувати з прекрасними душами проклятих

Я мрію про чергове кохання, мрію знову одягнути спідницю

Знову скажи: «Я тебе люблю», знову втратити північ

Знявши хризантему, яка є ромашкою мертвих

Бог хоче, щоб моя вдова була стривожена, поховавши свого супутника

А щоб вона плакала, не треба цибулі

Нехай вона виходить заміж за чоловіка, схожого на мене

Він може насолоджуватися моїми черевиками, моїми капцями та моїм одягом

Нехай він п’є моє вино, нехай любить мою дружину, нехай курить мою люльку і мій тютюн

Але як би там не було — смерть моєї душі!

— він ніколи не шмагає моїх котів

Хоча в мене немає атома, тіні зла

Якщо він шмагає моїх котів, то прийде привид, який прийде переслідувати його

Ось лежить мертвий лист, тут закінчується моя воля

На моїх дверях написали: «Закрито на поховання».

Я пішов з життя без прикрощів, у мене більше ніколи не буде боліти зуб

Ось я в братській могилі, братській могилі часу