Le bulletin de santé - Maxime Le Forestier

Georges Brassens

Le bulletin de santé

Paroles et Musique: Georges Brassens 1966

J’ai perdu mes bajou’s, j’ai perdu ma bedaine,

Et, ce, d’une façon si nette, si soudaine,

Qu’on me suppose un mal qui ne pardonne pas,

Qui se rit d’Esculape et le laisse baba.

Le monstre du Loch Ness ne faisant plus recette

Durant les moments creux dans certaines gazettes,

Systématiquement, les nécrologues jou’nt,

À me mettre au linceul sous des feuilles de chou.

Or, lassé de servir de tête de massacre,

Des contes à mourir debout qu’on me consacre,

Moi qui me porte bien, qui respir' la santé,

Je m’avance et je cri' toute la vérité.

Toute la vérité, messieurs, je vous la livre

Si j’ai quitté les rangs des plus de deux cents livres,

C’est la faute à Mimi, à Lisette, à Ninon,

Et bien d’autres, j’ai pas la mémoire des noms.

Si j’ai trahi les gros, les joufflus, les obèses,

C’est que je baise, que je baise, que je baise

Comme un bouc, un bélier, une bête, une brut',

Je suis hanté: le rut, le rut, le rut, le rut!

Qu’on me comprenne bien, j’ai l'âme du satyre

Et son comportement, mais ça ne veut point dire

Que j’en ai' le talent, le géni', loin s’en faut!

Pas une seule encor' ne m’a crié «bravo!

"

Entre autres fines fleurs, je compte, sur ma liste

Rose, un bon nombre de femmes de journalistes

Qui, me pensant fichu, mettent toute leur foi

A m’donner du bonheur une dernière fois.

C’est beau, c’est généreux, c’est grand, c’est magnifique!

Et, dans les positions les plus pornographiques,

Je leur rends les honneurs à fesses rabattu’s

Sur des tas de bouillons, des paquets d’invendus.

Et voilà ce qui fait que, quand vos légitimes

Montrent leurs fesse' au peuple ainsi qu'à vos intimes,

On peut souvent y lire, imprimés à l’envers,

Les échos, les petits potins, les faits divers.

Et si vous entendez sourdre, à travers les plinthes

Du boudoir de ces dam’s, des râles et des plaintes,

Ne dites pas: «C'est tonton Georges qui expire «,

Ce sont tout simplement les anges qui soupirent.

Et si vous entendez crier comme en quatorze:

«Debout!

Debout les morts!

«ne bombez pas le torse,

C’est l'épouse exalté' d’un rédacteur en chef

Qui m’incite à monter à l’assaut derechef.

Certe', il m’arrive bien, revers de la médaille,

De laisser quelquefois des plum’s à la bataille…

Hippocrate dit: «Oui, c’est des crêtes de coq»,

Et Gallien répond «Non, c’est des gonocoqu’s… "

Tous les deux ont raison.

Vénus parfois vous donne

De méchants coups de pied qu’un bon chrétien pardonne,

Car, s’ils causent du tort aux attributs virils,

Ils mettent rarement l’existence en péril.

Eh bien, oui, j’ai tout ça, rançon de mes fredaines.

La barque pour Cythère est mise en quarantaine.

Mais je n’ai pas encor, non, non, non, trois fois non,

Ce mal mystérieux dont on cache le nom.

Si j’ai trahi les gros, les joufflus, les obèses,

C’est que je baise, que je baise, que je baise

Comme un bouc, un bélier, une bête, une brut',

Je suis hanté: le rut, le rut, le rut, le rut!

Жорж Брассенс

Звіт про стан здоров'я

Слова і музика: Жорж Брассенс 1966

Я втратив щелепи, я втратив живіт,

І так ясно, так раптово,

Нехай мене вважають злом, що не прощає,

Хто сміється з Ескулапа і залишає його безмовним.

Лох-Неське чудовисько більше не заробляє гроші

Під час порожніх моментів у певних газетах,

Систематично грають некрологи,

Покласти себе в саван під капустяне листя.

Тепер, стомлений служити головою забою,

Казки, щоб померти за те, що протистояли мені,

Я, хто здоровий, який віє здоров'ям,

Я крокую вперед і викрикую всю правду.

Всю правду, панове, передаю вам

Якби я покинув ряди понад двохсот книг,

У цьому винна Мімі, Лізетта, Нінон,

І багато інших, я не пам’ятаю імен.

Якщо я зрадив товстого, повненького, огрядного,

Це те, що я трахаю, що я трахаю, що я трахаюсь

Як коза, баран, звір, скотина,

Мене переслідують: колія, колія, колія, колія!

Не зрозумійте мене неправильно, у мене душа сатира

І його поведінка, але це не означає

Те, що я маю талант, геній, далеко не це!

Жоден не кричав мені «браво!

"

Серед інших прекрасних квітів, я вважаю, у своєму списку

Роуз, велика кількість дружин журналістів

Які, вважаючи мене закінченим, поклали всю свою віру

Щоб востаннє подарувати мені щастя.

Це красиво, це щедро, це велике, це чудове!

І в найбільш порнографічних позиціях,

Я віддаю їм почесті з вивернутими сідницями

На купах бульйону, пакети непроданого.

І це робить це, коли ваш законний

Покажіть їх дупу людям, а також своїм близьким,

Він часто читається, надрукований догори дном,

Відлуння, плітки, різні факти.

І якщо ви почуєте, як зазирають плінтуси

З будуару цих дам, від стогонів і скарг,

Не кажи: "Це дядько Джордж спливає",

Це просто ангели, які зітхають.

І якщо ви почуєте крик, як у чотирнадцятому:

«Стою!

Встаньте мертві!

«Не роздувай груди,

Вона щаслива дружина редактора

Хто спонукає мене знову піти в атаку.

Звісно, ​​зі мною буває добре, зворотна медаль,

Щоб іноді залишати пір'я в бою...

Гіппократ сказав: «Так, це півнячі гребінці»,

А Галлієн відповідає: «Ні, це гонококи...»

Обидва мають рацію.

Венера іноді дарує вам

Злі удари, які добрий християнин прощає,

Бо якщо вони шкодять чоловічим рисам,

Вони рідко ставлять під загрозу існування.

Ну, так, у мене є все це, викуп за мої витівки.

Човен для Cythera поміщений на карантин.

Але я ще не, ні, ні, ні, тричі ні,

Це таємниче зло, ім'я якого приховано.

Якщо я зрадив товстого, повненького, огрядного,

Це те, що я трахаю, що я трахаю, що я трахаюсь

Як коза, баран, звір, скотина,

Мене переслідують: колія, колія, колія, колія!