La petite vieille de Saint Petersbourg - Maxime Le Forestier

Autour d' Noël

Quand il gèle à Leningrad

Un' petit' vieille me racontait:

«Y a plus d’hiver

Ça rend malade

Les gens voient plus l'été

Ils vivent à côté

Au temps passé

Presqu’au temps d' Saint-Pétersbourg

Sur la Néva gelée

Roulaient des convois lents

Maint’nant si lourds

Que la glace et les quais

Tremblent d’y penser

C’est l' dieu du temps

C’est l' dieu du temps qui vieillit

C’est l' dieu du temps qui s’ennuie

Il sait plus comment va la terre

Vodka whisky

Tu mets tout à l’envers

Ma jeunesse, ma jeunesse

Au palais d’hiver

Et la mémoire du temps qui part

Et l'âme amère du temps qui s' perd

Alors il boit

Pour oublier qu’il vieillit

Pour oublier qu’il s’ennuie

Alors il fait n’importe quoi !

Sur les déserts

Fait planer de gros nuages

Qui porteront jamais la pluie

Mais des éclairs, mais des orages

Inconnus jusque-là, pas connus

Moi je sais pourquoi

C’est l' dieu du temps

C’est l' dieu du temps qui vieillit

C’est l' dieu du temps qui s’ennuie

Il sait plus comment va la terre

Vodka whisky

Tu mets tout à l’envers

Ma vieillesse, ma vieillesse

Connaît plus l’hiver

Ni la mémoire du temps qui part

Ni l'âme amère du temps qui s' perd

Alors je bois

Pour oublier qu' je vieillis

Pour oublier qu' je m’ennuie

Alors je dis n’importe quoi !»

Autour d' Noël

Quand il gèle à Leningrad

Un' petit' vieille me racontait

«Y a plus d’hiver…»

Навколо Різдва

Коли в Ленінграді замерзає

«Маленька» старенька сказала мені:

«Зими більше немає

Це робить вас хворим

Люди бачать більше літа

Вони живуть по сусідству

У минулому часі

Майже за часів Петербурга

На замерзлій Неві

Котилися повільні конвої

Тепер такий важкий

Чим лід і доки

Тремтить, думаючи про це

Він бог часу

Це бог часу, який старіє

Це бог нудьгової погоди

Він уже не знає, яка земля

горілка віскі

Ви поставили все догори дном

Моя молодість, моя молодість

У Зимовому палаці

І пам'ять про час, що йде

І гірка душа втраченого часу

Так він п’є

Щоб забути, що він старіє

Щоб забути, що йому нудно

Так він робить все!

На пустелях

Піднімає важкі хмари

Хто ніколи не принесе дощу

Але блискавка, але гроза

Поки що невідомо, невідомо

Я знаю чому

Він бог часу

Це бог часу, який старіє

Це бог нудьгової погоди

Він уже не знає, яка земля

горілка віскі

Ви поставили все догори дном

Моя старість, моя старість

Дізнайтеся більше про зиму

Ані спогад про відхід часу

Ані гірка душа втраченого часу

Тому я п'ю

Щоб забути, що я старію

Щоб забути, що мені нудно

Тож я кажу що завгодно!»

Навколо Різдва

Коли в Ленінграді замерзає

«Маленька» старенька розповідала мені

«Зими більше немає...»