La fessée - Maxime Le Forestier

La veuve et l’orphelin, quoi de plus émouvant?

Un vieux copain d'école étant mort sans enfants

Abandonnant au monde une épouse épatante

J’allai rendre visite à la désespérée

Et puis, ne sachant plus où finir ma soirée

Je lui tins compagnie dans la chapelle ardente

Pour endiguer ses pleurs, pour apaiser ses maux

Je me mis à blaguer, à sortir des bons mots

Tous les moyens sont bons au médecin de l'âme…

Bientôt, par la vertu de quelques facéties

La veuve se tenait les côtes, Dieu merci!

Ainsi que des bossus, tous deux nous rigolâmes

Ma pipe dépassait un peu de mon veston

Aimable, elle m’encouragea: «Bourrez-la donc

Qu’aucun impératif moral ne vous arrête

Si mon pauvre mari détestait le tabac

Maintenant la fumée ne le dérange pas!

Mais où diantre ai-je mis mon porte-cigarettes?»

A minuit, d’une voix douce de séraphin

Elle me demanda si je n’avais pas faim

«Ça le ferait-il revenir, ajouta-t-elle

De pousser la piété jusqu'à l’inanition:

Que diriez-vous d’une frugale collation?»

Et nous fîmes un petit souper aux chandelles

«Regardez s’il est beau!

Dirait-on point qu’il dort

Ce n’est certes pas lui qui me donnerait tort

De noyer mon chagrin dans un flot de champagne.»

Quand nous eûmes vidé le deuxième magnum

La veuve était émue, nom d’un petit bonhomme!

Et son esprit se mit à battre la campagne…

«Mon Dieu, ce que c’est tout de même que de nous!»

Soupira-t-elle, en s’asseyant sur mes genoux

Et puis, ayant collé sa lèvre sur ma lèvre

«Me voilà rassurée, fit-elle, j’avais peur

Que, sous votre moustache en tablier de sapeur

Vous ne cachiez coquettement un bec-de-lièvre…»

Un tablier de sapeur, ma moustache, pensez!

Cette comparaison méritait la fessée

Retroussant l’insolente avec nulle tendresse

Conscient d’accomplir, somme toute, un devoir

Mais en fermant les yeux pour ne pas trop en voir

Paf!

j’abattis sur elle une main vengeresse!

«Aïe!

vous m’avez fêlé le postérieur en deux!»

Se plaignit-elle, et je baissai le front, piteux

Craignant avoir frappé de façon trop brutale

Mais j’appris, par la suite, et j’en fus bien content

Que cet état de choses durait depuis longtemps:

Menteuse!

la fêlure était congénitale

Quand je levai la main pour la deuxième fois

Le coeur n’y était plus, j’avais perdu la foi

Surtout qu’elle s'était enquise, la bougresse:

«Avez-vous remarqué que j’avais un beau cul?

Et ma main vengeresse est retombée, vaincue!

Et le troisième coup ne fut qu’une caresse…

Вдова і сирота, що може бути більш зворушливим?

Старий шкільний друг, який помер бездітним

Залишивши світу чудову дружину

Я пішов у гості до відчайдушних

А потім, не знаючи, де закінчити свій вечір

Я складав йому компанію в палаючій каплиці

Щоб зупинити його сльози, заспокоїти його недуги

Я почав жартувати, виступаючи з хорошими словами

Усі засоби хороші для лікаря душі...

Незабаром через якісь витівки

Вдова трималася, слава Богу!

Як горбати, ми обоє сміялися

Моя трубка трохи стирчала з піджака

Привітна, вона підбадьорила мене: «Набийте її

Нехай ніякі моральні вимоги не зупиняють вас

Якби мій бідний чоловік ненавидів тютюн

Тепер дим йому не заважає!

Але куди, в біса, я поклав портсигар?»

Опівночі тихим серафімським голосом

Вона запитала мене, чи я не голодний

«Чи це змусить його повернутися», — додала вона.

Щоб довести побожність до голодної смерті:

Як щодо ощадливої ​​закуски?»

І ми мали невелику вечерю при свічках

«Подивіться, який він гарний!

Чи не схоже, що він спить

Звичайно, він не доведе, що я неправий

Щоб потопити мої печалі в повені шампанського».

Коли ми спорожніли другий магнум

Вдова зворушилася, блін!

І його розум почав бігати...

«Боже мій, що це все одно як ми!»

Вона зітхнула, сидячи в мене на колінах

А потім, притиснувши його губу до моєї губи

«Тут мене заспокоїли, сказала вона, я боялася

Що під твоїм саперним фартухом вуса

Ти не кокетливо приховував уячу губу...»

Саперний фартух, мій вуса, подумай!

Це порівняння заслуговує на лупцю

Згортає нахабних без ніжності

Зрештою, усвідомлюючи виконання обов’язку

Але заплющити очі, щоб не бачити занадто багато

Бум!

Я впав на неї рукою мсти!

«Ой!

ти розколов мені зад надвоє!»

— скаржилася вона, і я жалібно опустив голову

Боюся, що я вдарив занадто сильно

Але я дізнався пізніше, і був радий

Що такий стан речей триває вже давно:

брехуна!

тріщина була вродженою

Коли я вдруге підняв руку

Серце зникло, я втратив віру

Тим більше, що вона поцікавилася, скакуна:

«Ти помітив, що у мене гарна дупа?

І впала мстива рука, переможена!

А третій удар був просто ласкою...