Dialogue - Maxime Le Forestier

«Avec ce que j’ai fait pour toi»

Disait le père

«Je sais, tu me l’as dit déjà.»

Disait l’enfant

«J'en demandais pas tant

Je suis là pour

Tourner autour

De cette terre

Tant que je suis vivant.»

«Vivant, qui t’a donné la vie ?»

Disait le père

«Si c’est pour la passer ici»

Disait l’enfant

«Tu as perdu ton temps

Si les fumées

Dans les rues fermées

Te sont légères

Moi j’ai besoin du vent.»

«Et si tu venais à mourir ?»

Disait le père

«On est tous là pour en finir»

Disait l’enfant

«Mais peu importe quand

Je ne suis né

Que pour aller

Dessous la terre

Et l’oublier avant.»

«Nous, on vivait pour quelque chose.»

Disait le père

«Vous êtes morts pour pas grand chose.»

Disait l’enfant

«Je n’en ai pas le temps

Si, pour garder

Les mains liées

Il faut la guerre

Moi je m’en vais avant.»

«Ce monde, je l’ai fait pour toi.»

Disait le père

«Je sais, tu me l’as dit déjà.»

Disait l’enfant

«J'en demandais pas tant

Il est foutu

Et je n’ai plus

Qu'à le refaire

Un peu plus souriant

Pour tes petits enfants.»

«З тим, що я зробив для тебе»

Сказав батько

— Я знаю, ти мені вже сказав.

Сказала дитина

«Я не просив так багато

Я тут для

Обертатися навколо

З цієї землі

Поки я живий».

— Живий, хто тобі дав життя?

Сказав батько

«Якщо це передати тут»

Сказала дитина

«Ви витратили свій час

Якщо випари

На закритих вулицях

Ти світлий

Мені потрібен вітер».

— А якби ти помер?

Сказав батько

«Ми всі тут, щоб покінчити з цим»

Сказала дитина

«Але неважливо коли

Я не народився

Що йти

Під землею

І спочатку забудь про це».

«Ми для чогось жили».

Сказав батько

— Ти загинув ні за що.

Сказала дитина

«У мене немає часу

Якщо, зберегти

зв'язані руки

Нам потрібна війна

Я йду вперед».

«Цей світ, який я створив для тебе».

Сказав батько

— Я знаю, ти мені вже сказав.

Сказала дитина

«Я не просив так багато

Він обдурений

А в мене більше немає

Чим зробити це знову

Трохи більше посміхається

Для ваших онуків».