Chanson pour l'Auvergnat - Maxime Le Forestier

Elle est à toi cette chanson

Toi l’Auvergnat qui, sans façon,

M’as donné quatre bouts de bois

Quand dans ma vie il faisait froid.

Toi qui m’as donné du feu quand

Les croquantes et les croquants

Tous les gens bien intentionnés

M’avaient fermé la porte au nez.

Ce n'était rien qu’un feu de bois

Mais il m’avait chauffé le corps

Et dans mon âme, il brûle encore

À la manière d’un feu de joie…

Toi, l’Auvergnat quand tu mourras

Quand le croc-mort t’emportera

Qu’il te conduise à travers ciel

Au père éternel.

Elle est à toi cette chanson

Toi l’hôtesse qui, sans façon,

M’as donné quatre bouts de pain

Quand dans ma vie il faisait faim.

Toi qui m’ouvris ta huche quand

Les croquantes et les croquants

Tous les gens bien intentionnés

S’amusaient à me voir jeuner.

Ce n'était rien qu’un peu de pain

Mais il m’avait chauffé le corps

Et dans mon âme, il brûle encore

À la manière d’un grand festin…

Toi, l’hôtesse quand tu mourras

Quand le croc-mort t’emportera

Qu’il te conduise à travers ciel

Au père éternel.

Elle est à toi cette chanson

Toi l'étranger qui, sans façon,

D’un air malheureux m’as souri

Lorsque les gendarmes m’ont pris.

Toi qui n’as pas applaudi quand

Les croquantes et les croquants

Tous les gens bien intentionnés

Riaient de me voir emmené.

Ce n'était rien qu’un peu de miel

Mais il m’avait chauffé le corps

Et dans mon âme, il brûle encore

À la manière d’un grand soleil…

Toi, l'Étranger quand tu mourras

Quand le croc-mort t’emportera

Qu’il te conduise à travers ciel

Au père éternel.

Ця пісня твоя

Ти Оверньє, який без церемоній,

Дав мені чотири палички

Коли в моєму житті було холодно.

Ти, що дав мені вогонь, коли

Хрустити і хрустити

Всі люди з добрими намірами

Закрий двері перед моїм обличчям.

Це було не що інше, як вогнище

Але він зігрів моє тіло

А в душі досі горить

Як багаття...

Ти, Овернь, коли помреш

Коли мертве ікло забере тебе

Нехай він веде вас по небу

До Вічного Отця.

Ця пісня твоя

Ви господиня, яка без церемонії,

Дав мені чотири шматки хліба

Коли в моєму житті було голодно.

Ти, що відкрив для мене свою хатку, коли

Хрустити і хрустити

Всі люди з добрими намірами

Було весело спостерігати за мною молодим.

Це було не що інше, як трохи хліба

Але він зігрів моє тіло

А в душі досі горить

Як велике свято...

Ти, господиня, коли помреш

Коли мертве ікло забере тебе

Нехай він веде вас по небу

До Вічного Отця.

Ця пісня твоя

Ти незнайомець, який без церемонії,

Нещасливо посміхнувся мені

Коли мене забрали копи.

Ви, хто не аплодував коли

Хрустити і хрустити

Всі люди з добрими намірами

Сміявся, побачивши, що мене забрали.

Це було не що інше, як трохи меду

Але він зігрів моє тіло

А в душі досі горить

Як велике сонце...

Ти, Незнайомець, коли ти помреш

Коли мертве ікло забере тебе

Нехай він веде вас по небу

До Вічного Отця.