Ist Es Schon Soweit - Maxim

Ist es schon so weit, dass wir uns nicht mehr ins Gesicht sehen können?

Sag mir, ist es schon so weit, dass wir nur noch an uns vorbeileben?

Sag mir, ist es schon so weit, dass du einfach nur noch schweigst?

Das kann so nicht weiter geh´n, das macht doch keinen Sinn

Wir verschwenden unsere Zeit

Ich glaub nicht mehr daran, dass sich das ändern kann

Es ist einfach zu spät, diese Chance haben wir längst vertan

Und es gibt Dinge die man einfach nicht mehr retten kann

Gesteh es dir ein, wir haben uns festgefahren

Seit wann begnügen wir uns jetzt damit, dass es mal besser war?

Wie oft sagen wir, wir streiten uns zum letzten Mal?

Mir geht die Luft aus, ich hab diesen Stress echt satt

Was soll ich tun, sag´s mir, du lässt mir keine Wahl

Ich seh dich morgens kurz und abends sporadisch

Frag dich wie dein Tag war, doch du nickst nur lethargisch

Ich kann´s verstehn, denn an und für sich

Wissen wir beide schon zu gut, dass die Flamme erlischt

Dass jeder Tag länger uns lähmt wie ein Schlangenbiss

Dass, was morsch und krank ist, irgendwann zusammenbricht

Dass die einzige Konstante der Wandel ist

Und unsere Zeit einfach vergangen ist

Це вже так далеко, що ми більше не можемо дивитися один одному в обличчя?

Скажіть, чи так далеко ми живемо повз себе?

Скажи, чи так далеко ти просто мовчиш?

Так продовжуватися не може, це не має сенсу

Ми витрачаємо наш час

Я більше не вірю, що це може змінитися

Просто надто пізно, ми давно втратили цей шанс

А є речі, які просто не врятувати

Зізнайтеся, ми застрягли

Відколи ми задовольняємося тим, що раніше було краще?

Скільки разів ми говоримо, що б'ємося востаннє?

Мені не вистачає дихання, я справді втомився від цього стресу

Що мені робити, скажи мені, ти не залишаєш мені вибору

Я бачуся з тобою ненадовго вранці і зрідка ввечері

Цікаво, як пройшов твій день, але ти лише мляво киваєш

Я можу це зрозуміти, бо саме по собі

Ми обидва добре знаємо, що полум’я згасає

Що кожен довший день паралізує нас, як укус змії

Щоб те, що гниле і хворе, зрештою руйнується

Що єдина константа – це зміни

А наш час просто минув