1980-2010 - Maxim

Es sind nicht viele, die sich zusammengefunden haben

Hier, wo wir unsere generation begraben

In einer schlichten kiste, aus einem schwarzen wagen

Auf den schultern unserer kinder vor uns hergetragen

Unsere mäntel wehen stumm im regen

Niemand faltet die hände, um für uns zu beten

Keine letzten worte, keine trauerreden

Keine nasen triefen, keine augen tränen

Keine lieder, keine fahnen

Kein weihrauch und kein amen

Wir kriegen nicht mal einen namen

Und alles, was auf unserem grabstein steht

Ist 1980 2010

Ein sonnenstrahl fällt auf den stein daneben

Wo unsere eltern stehn und ihre blumen niederlegen

Dort liegt ein traum begraben und er wird weiterleben

Während hier unkraut wächst und spinnen ihre netze weben

Ich schau zu den krähen, die in den ästen sitzen

Während sie erde über unsere überreste kippen

Keine taschentücher, keinen letzten segen

Und es ist jetzt schon so, als wären wir immer weggewesen

Und unsere grablichter treiben

Durch die rinnsteine hinein

In die offene see

Зібралося небагато

Тут ми ховаємо наше покоління

У простій коробці, з чорної машини

Несли перед нами на плечах наших дітей

Наші плащі тихо віють під дощем

Ніхто не складає руки, щоб помолитися за нас

Ні останніх слів, ні панегіриків

Ні носи не течуть, ні очі сльозяться

Ні пісень, ні прапорів

Без пахощів і без амінь

Ми навіть не знаємо імені

І все, що написано на нашому надгробку

Це 1980 2010 рік

Промінь сонячного світла падає на камінь поруч

Де наші батьки стоять і покладають квіти

Там похована мрія і вона буде жити

Поки тут бур’яни ростуть і плетуть своє павутиння

Дивлюсь на ворон, що примостилися на гілках

Коли вони перекидають землю над нашими останками

Ні хусток, ні останнього благословення

І це вже ніби ми завжди були далеко

І наші могильні вогні дрейфують

Всередину через жолоби

У відкрите море