Старые друзья - Машина времени

Увы, постоянство теперь не в цене,

Нас ветром разносит по этой земле —

Какие уж тут прощанья.

Не прощаясь, уходят из жизни сей,

Не прощаясь, выходят в люди…

Только в детстве мы встретили старых друзей

И новых старых не будет

И новых старых не будет

Пусть нас оправдают хоть тысячу раз,

А мы уж себя — непременно.

Но старых друзей все меньше у нас

И новые им не замена.

Новые им не замена.

И как получилось, и кто виноват

Нечистая чья-то игра —

Прощались мы тысячу лет назад,

И верили, что до утра.

Верили, что до утра.

Проигрыш

Пусть день пройдет без забот о былом

И вечером этого дня

Мы сядем все за одним столом

У одного огня.

У одного огня.

А наш огонь никогда не гас

И пусть невелик — ничего!

Не так уж много на свете нас,

Чтоб нам не хватило его.

Чтоб нам не хватило его.

Я с ними проблемы свои решу,

Те, что не решил без них,

А после прощения попрошу

У старых друзей своих.

У старых друзей своих.

На жаль, сталість тепер не в ціні,

Нас вітром розносить по цій землі —

Які вже тут прощання.

Не прощаючись, йдуть із життя цього,

Не прощаючись, виходять у люди…

Тільки в дитинстві ми зустріли старих друзів

І нових старих не буде

І нових старих не буде

Нехай нас виправдають хоч тисячу разів,

А ми вже себе — неодмінно.

Але старих друзів все менше у нас

І нові їм не заміна.

Нові ним не заміна.

І як вийшло, і хто винен

Нечиста чиясь гра —

Прощалися ми тисячу років тому,

І вірили, що до ранку.

Вірили, що до ранку.

Програш

Нехай день пройде без турбот про колишнього

І ввечері цього дня

Ми сядемо все за одним столом

У одного вогню.

У одного вогню.

А наш вогонь ніколи не гас

І нехай невеликий — нічого!

Не так вже багато на світі нас,

Щоб нам не вистачило його.

Щоб нам не вистачило його.

Я з ними проблеми свої вирішу,

Ті, що не вирішив без них,

А після прощення попрошу

У старих друзів своїх.

У старих друзів своїх.