Песня вожака стаи - Машина времени

Быть первым из первых,

Искусство на нервах,

Не знать поражений в борьбе,

Гореть, не сгорая, вести свою стаю,

Ту стаю, что верит тебе.

Вождем никогда ты не станешь по блату,

Тут шансы у всех равны.

На место его не возьмешь никогда ты

Кого-нибудь со стороны.

Вожак выбирает сам себя,

И сам себя утверждает,

И те, кто слабей, — с восхищеньем глядят ему вслед.

Другого пути в этой жизни не будет и нет,

И стая, в которой назначен вожак, проиграет,

Боями отмечены, век наш не вечен,

Тернист и не легок путь,

Без нашего брата не стая, а стадо,

Не знает, куда свернуть.

Лишь раз проиграешь и ты погибаешь,

Так было и будет так,

Тебя заменяет твой верный товарищ,

Твой тайный заклятый враг.

Вожак выбирает сам себя,

И сам себя утверждает,

И те, кто слабей, — с восхищеньем глядят ему вслед.

Другого пути в этой жизни не будет и нет,

И стая, в которой назначен вожак, проиграет…

Бути першим із перших,

Мистецтво на нервах,

Не знати поразок у боротьбі,

Горіти, не згоряючи, вести свою зграю,

Тустаю, що вірить тобі.

Вождем ніколи ти не станеш за благом,

Тут шанси у всіх рівні.

На місце його не візьмеш ніколи ти

Кого-небудь зі сторони.

Ватажок вибирає сам себе,

І сам себе стверджує,

І ті, хто слабший,— із захопленням дивляться йому вслід.

Іншого шляху в цьому житті не буде і немає,

І зграя, в якій призначений ватажок, програє,

Боями відзначені, вік наш невечний,

Тернистий і не легкий шлях,

Без нашого брата не стаю, а стадо,

Не знає, куди звернути.

Лише раз програєш і ти гинеш,

Так було і буде так,

Тебе замінює твій вірний товариш,

Твій таємний заклятий ворог.

Ватажок вибирає сам себе,

І сам себе стверджує,

І ті, хто слабший,— із захопленням дивляться йому вслід.

Іншого шляху в цьому житті не буде і немає,

І зграя, в якої призначений ватажок, програє...