Мама - Машина времени

Мама, город по крыше засыпало снегом.

Мама, что-то случилось с землею и небом.

Мне приснилось, что мы потеряли друг друга.

Мама, слышишь, как плачет над городом вьюга.

Мне приснилось, что люди уже и не люди.

Я боюсь, что усну, а рассвета не будет.

И метель понесет меня выше и выше,

И никто не поможет, никто не услышит.

Успокойся, малыш, и не плачь, что ты, что ты!

Просто ангел не может найти свои ноты.

Он терял их и раньше, такое случалось,

Но пока, слава Богу, удачно кончалось.

Он найдет их, дружок, в этом нету сомнения,

И над небом опять зазвенит его пение.

Вот тогда слово в строку, дружок, вот тогда ногу в стремя,

Ах, какое наступит прекрасное время.

Мама, місто по даху засипало снігом.

Мамо, щось трапилося із землею та небом.

Мені наснилося, що ми втратили один одного.

Мамо, чуєш, як плаче над містом завірюха.

Мені наснилося, що люди вже й не люди.

Я боюся, що засну, а світанку не буде.

І завірюха понесе мене вище і вище,

І ніхто не допоможе, ніхто не почує.

Заспокойся, малюку, і не плач, що ти, що ти!

Просто ангел не може знайти свої ноти.

Він втрачав їх і раніше, таке траплялося,

Але поки, слава Богу, вдало закінчувалося.

Він знайде їх, друже, в цьому немає сумніву,

І над небом знову зазвінить його спів.

Ось тоді слово в рядок, друже, ось тоді ногу в стремено,

Ах, який настане чудовий час.