Летучий Голландец - Машина времени

Каждый день, отправляясь в плаванье

По морям, сквозь ветра и бури,

Я мечтаю о тихой гавани,

Где б мои корабли уснули,

И о пристани в синих сумерках,

Где огни угольками рдеют,

Где не верят тому, что умер я,

Где все время ждут и надеются.

Как давно ты была оставлена,

Моя тихая старая гавань,

И с тех пор моя жизнь отравлена —

Пересуды и грязный саван.

Плыли прочь, онемев от ужаса,

Лишь завидя мой парус белый,

Никому не хватило мужества

Подойти и узнать, в чем дело.

А потом, где б они ни плавали,

Мстя за страх, что тогда испытали,

Объявили посланцем дьявола,

Кораблем-мертвецом назвали.

Дай им бог оправдаться дочиста,

Оставаться в мирке постельном,

Им не знать, каково одиночество

Под огнями святого Эльма.

Каждый день, отправляясь в плаванье

В океан московских улиц,

Я мечтаю о тихой гавани,

Где б мои корабли уснули,

И о домике в синих сумерках,

Где окно от закатов рдеет,

Где не верят тому, что умер я,

Где все время ждут и надеются.

Щодня, вирушаючи у плавання

По морях, крізь вітри і бурі,

Я мрію про тиху гавані,

Де б мої кораблі заснули,

І про пристань у синіх сутінках,

Де вогні вугіллями рудіють,

Де не вірять тому, що помер я,

Де весь час чекають і сподіваються.

Як давно ти була залишена,

Моя тиха стара гавань,

І з тих пір моє життя отруєне —

Пересуди та брудний саван.

Плили геть, онімівши від жаху,

Лише побачивши мій вітрило білий,

Нікому не вистачило мужності

Підійти і дізнатися, в чому справа.

А потім, де б вони не¦плавали,

Мстя за страх, що тоді випробували,

Оголосили посланцем диявола,

Кораблем-мерцем назвали.

Дай їм бог виправдатися дощенту,

Залишатися в мірці постільному,

Їм не знати, яка самота

Під вогнями святого Ельма.

Щодня, вирушаючи у плавання

В океан морських вулиць,

Я мрію про тиху гавані,

Де б мої кораблі заснули,

І про будиночку в синіх сутінках,

Де вікно від заходів ріде,

Де не вірять тому, що помер я,

Де весь час чекають і сподіваються.