Хрустальный город - Машина времени

Я был вчера в огромном городе,

Где совершенно нет людей,

И в каждом доме, вместо окон,

Я видел только зеркала.

И я прошел по людным улицам,

Был город полон отражений,

Они брели за мной как тени,

И молча слушали меня.

Когда я просто улыбался,

То улыбался мне весь город,

И если я кивал кому-то,

То все кивали мне в ответ.

И иногда казалось мне, что город жив,

И что вокруг миллион людей,

И вновь никак не мог поверить я,

Что я один и что вокруг лишь зеркала.

Они поссориться не могут,

Они похожи друг на друга,

И скоро я покинул город,

И город сразу опустел.

Я був учора в величезному місті,

Де немає людей,

І в кожному будинку, замість вікон,

Я бачив тільки дзеркала.

І я пройшов по людних вулицях,

Було місто сповнене віддзеркалень,

Вони брели за мною як тіні,

І мовчки слухали мене.

Коли я просто посміхався,

То посміхалося мені все місто,

І якщо я кивав комусь,

То все кивали мені у відповідь.

І іноді здавалося мені, що місто живе,

І що навколо мільйон людей,

І знову ніяк не міг повірити я,

Що я один і що навколо лише дзеркала.

Вони посваритися не можуть,

Вони схожі один на одного,

І скоро я покинув місто,

І місто одразу спорожніло.