Календарь - Машина времени

Снег растаял, все как будто в первый раз:

Птичья стая с криком в небо поднялась,

Тучи скрылись, а деревья там и тут

Распустились и примерно так поют:

«Мы пробились, победили холода,

Утвердились, распустились навсегда.

Будет праздник от зари и до зари,

В этот раз мы все сожжем календари!»

Сколько неба, сколько света, сколько тем!

Все согрето, все вокруг доступно всем.

Сто мелодий, сто надежд и сто дорог.

Но проходит девяностодневный срок…

Птиц не стало, тех, что правили весной,

Обметало желтизной, как сединой,

Флаги сбросил безнадежный листопад,

Входит осень — и без боя город взят.

Вновь ненастье, все как прежде, все как встарь:

Беспристрастен черно-белый календарь.

Рыбы, звери — все уснут, и я усну,

Все же веря предстоящую весну.

Сніг розтанув, все ніби вперше:

Пташина зграя з криком у небо піднялася,

Хмари втекли, а дерева там і тут

Розпустилися і приблизно так співають:

«Ми пробилися, перемогли холоди,

Утвердилися, розпустилися назавжди.

Буде свято від зарі і до зарі,

Цього разу ми все спалимо календарі!»

Скільки неба, скільки світла, скільки тем!

Все зігріто, все довкола доступне всім.

Сто мелодій, сто надій і сто доріг.

Але проходить дев'яностоденний термін…

Птахів не стало, тих, що правили навесні,

Обметало жовтизною, як сивиною,

Прапори скинув безнадійний листопад,

Входить осінь - і без бою місто взято.

Знов негода, все як раніше, все як старе:

Безсторонній чорно-білий календар.

Риби, звірі— всі заснуть, і я засну,

Все ж вірячи майбутню весну.