Чужие среди чужих - Машина времени

Ночь — прочь, и вновь рассвет, спасенья нет,

А он не гасит свет, как будто лишь под лампой

Он найдет ответ — секрет его изгнания.

Шум дня, краски дня, другого дня,

А здесь еще вчера, и снова ночь без сна

Под лампой до утра.

И больше отставание.

Есть здесь кто-нибудь?

Мы чужие сpеди чужих.

День влет, и больше гнет не спетых слов,

Несказанных речей,

И даже дом — не дом, и дом почти ничей —

Сквозь крышу видно небо.

Час бьет, и все известно наперед,

И скоpо он уйдет, а там, где день,

Никто о нем и не вздохнет,

Как будто он и не был.

Есть здесь кто-нибудь?

Мы чужие сpеди чужих…

Ніч - геть, і знову світанок, порятунку немає,

А він не гасить світло, начебто лише під лампою

Він знаходить відповідь — секрет його вигнання.

Шум дня, фарби дня, іншого дня,

А тут ще вчора, і знову ніч без сну

Під лампою до ранку.

І велике відставання.

Чи є тут хтось?

Ми чужі серед чужих.

День вліт, і більше гніт не заспіваних слів,

Невимовних промов,

І навіть будинок - не будинок, і будинок майже нічий -

Крізь дах видно небо.

Час б'є, і все відомо наперед,

І скоро він піде, а там, де день,

Ніхто про ньому і не зітхне,

Ніби він і не був.

Чи є тут хтось?

Ми чужі серед чужих…