Как будто один - MaryJane

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Всё не так, как мне бы хотелось-

Вряд ли когда-нибудь будет

И стандартная серость одинаковых будней

Тенью родной повсюду со мной,

но я не такой и у неё второстепенная роль.

Пусть не редки случаи, когда я проклинаю фразы,

Которые должны были быть, но в итоге не были сказаны

И я пытаюсь видеть прошлое, хотя бы в памяти,

Моментами яркими незабываемыми, но сами знаете.

Оставшимися позади и мне не вернуть их

И я как будто один остаюсь по-сути.

Передо мной горизонт до откровенья чистый

Мыслями выстлан выше лишь птицы и те довольно близко.

Я продолжаю путешествие по миру-

Вот оно моё свободное гордое одиночество,

Хотя со мною многие и многие мне дороги

И многим дорогим быть хочется.

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Скорее всего выдумал то, что будет где-то получше,

Что очертания города станут чёткими в лужах.

Что где-то я тебе нужен в них, ведь так уже было,

Вот только пламя в глазах твоих быстро остыло

И я как будто один и никого рядом,

Огромный красочный мир, разделённый взглядом,

И я как будто над ним, словно так и надо,

Словно в его воздухе я расворяюсь паром.

А мимо пролетают незаметно дни неделями.

И в настоящее время хотелось бы верить в них.

Ещё мнгновение назад вернуть бы-

Там где-то в прошлом переплетались наши судьбы.

Но как-то быстро, странно, непонятно

Всё обратилось на свои места обратно.Жалко.

И только в памяти останутся воспоминания,

Что мы с тобой когда-то были счастливы…

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Я как будто один, кто ни о чём не жалеет,

Единственный, кто в ошибки не верил и не будет верить.

Да, всё меняется, конечно, от времени к времени,

Может чуть чаще, чем хотелось бы, но что поделаешь?

Сомнений нет, дорога верная, но ангелы, где же Вы?

Я ведь из последних сил тянусь к небу с надеждою.

Но тишина и звёзды отвечают ветром-

На мои вопросы всё также нет ответа.

Эй!!!

Кто-нибудь, остановитесь!

Вот он я!

Потерянный, на подступах к тому, чтобы войти в историю,

Вроде бы я окружен меняющими облики,

Но кто ещё заметит блики солнца в мутном море?

Я посвещаю себя поискам далёкого света,

Хотя кто знает, может, я ищу того, чего нету.

Трачу время на мелочи, видимо, так хотелось бы.

Медленно, дорогой верною, на встречу ветру.

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Я как будто один На окраине мира,

Я как будто над ним воспаривший на крыльях,

От свободы отвыкший, но свободолюбивый,

Я как будто всегда был им…

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Все не так, як мені хотілося-

Навряд чи колись буде

І стандартна сірість однакових буднів

Тінню рідною всюди зі мною,

але я не такою і у не другорядна роль.

Нехай нерідкі випадки, коли я проклинаю фрази,

Які мали бути, але в результаті не були сказані

І я намагаюся бачити минуле, хоча би в пам'яті,

Моментами яскравими незабутніми, але самі знаєте.

Залишилися позаду і мені не повернути їх

І я ніби один залишаюся по суті.

Переді мною обрій до одкровення чистий

Думками вистелений вище лише птахи і досить близько.

Я продовжую подорож по світу-

Ось вона моя вільна горда самота,

Хоча зі мною багато і багато мені дороги

І багатьом дорогим бути хочеться.

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Швидше за все вигадав те, що буде десь краще,

Що обриси міста стануть чіткими в калюжах.

Щось десь я тобі потрібен у них, адже так уже було,

Ось тільки полум'я в очах твоїх швидко охололо

І я ніби один і нікого поруч,

Величезний барвистий світ, поділений поглядом,

І я ніби над ним, немов так і треба,

Немов у його повітрі я розварююся парою.

А|мімо пролітають непомітно дні тижнями.

І в даний час хотілося б вірити в них.

Ще мить назад повернути б-

Там десь у минулому перепліталися наші долі.

Але якось швидко, дивно, незрозуміло

Все звернулося на свої місця назад. Шкода.

І тільки в пам'яті залишаться спогади,

Що ми з тобою колись були щасливі…

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Я як один, хто ні про що не шкодує,

Єдиний, хто в помилки не вірив і не віритиме.

Так, все змінюється, звичайно, від часу до часу,

Може трохи частіше, ніж хотілося, але що поробиш?

Сумнівів немає, дорога вірна, але ангели, де Ви?

Я бо з останніх сил тягнусь до неба з надією.

Але тиша і зірки відповідають вітром-

На мої питання все також немає відповіді.

Гей!

Хтось, зупиніться!

Ось він!

Втрачений, на підступах до того, щоб увійти в історію,

Начебто я оточений мінливими видами,

Але хто ще помітить відблиски сонця в каламутному морі?

Я присвячую себе пошукам далекого світла,

Хоча хто знає, може, я шукаю того, чого нема.

Витрачаю час на дрібниці, мабуть, так хотілося б.

Повільно, дорогою вірною, на зустріч вітру.

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…

Я ніби один На країні світу,

Я, ніби над ним здійнявся на крилах,

Від свободи відвиклий, але вільнолюбний,

Я ніби завжди був ним…