У капитана - Марина Александрова

Шумит за столиком компания в погонах,

Не по уставу сняты кителя,

А в новом звании и пьётся по-другому,

И по-другому вертится земля.

А в новом звании и пьётся по-другому,

И по-другому вертится земля.

Четыре звёздочки у капитана,

У капитана за спиной Кавказ,

Мне целоваться с ним, конечно, рано,

А танцевать, пожалуй, в самый раз.

Ведь у него семья и всё серьезно,

А он хмельной с меня не сводит глаз,

Мне целоваться с ним, конечно, поздно,

А танцевать, пожалуй, в самый раз.

И тосты сказаны простые, как осколки

Житейских истин, истин боевых.

Как тот, в руке, а на руке наколка:

Десантный триптих-память о своих.

Как тот, в руке, а на руке наколка:

Десантный триптих-память о своих.

И будут звезды на погонах покрупнее, И жизнь наладится и встанет в колею.

Но не забыть ему,

О прошлом не жалея,

Друзей своих и молодость свою.

Шумить за столиком компанія в погонах,

Не за статутом знято кітеля,

А в новому званні і п'ється по-іншому,

І по-іншому крутиться земля.

А в новому званні і п'ється по-іншому,

І по-іншому крутиться земля.

Чотири зірочки у капітана,

У капітана за спиною Кавказ,

Мені цілуватися з ним, звичайно, рано,

А танцювати, мабуть, в раз.

Адже у нього сім'я і все серйозно,

А вони хмільній з мені не зводить очей,

Мені цілуватися з ним, звичайно, пізно,

А танцювати, мабуть, в раз.

І тости сказані прості, як уламки

Життєвих істин, істин бойових.

Як той, у руці, а на руці наколка:

Десантний триптих-пам'ять про свої.

Як той, у руці, а на руці наколка:

Десантний триптих-пам'ять про свої.

І будуть зірки на погонах більші, І життя налагодиться і стане в колію.

Але не забути йому,

Про минуле не шкодуючи,

Друзі своїх і молодість свою.