А я ждала - Марина Александрова

1. Деревья вновь застыли,

Молчат под снежной пылью,

Умчались золотые дни.

Опять тебя спрошу я,

Слезами напишу я:

Зачем мы врозь, зачем одни

А я ждала, а я звала,

Обидных слов не помнила.

Ты не просил, ты не простил,

Меня молчанием казнил.

А я ждала, я не рвала,

Мою надежду, берегла,

Я не лгала и ты не лги

2. Как раны жгут прощанья,

Ветшают обещанья,

Ошибок ты не повтори.

Я с жизнью не играю,

Всю правду принимаю,

И ты меня побереги.

Припев тот же 3. Все сгладят снегопады,

А я себе не рада,

Воспоминанья как огни.

Пусть будет все как будет,

И нас судьба рассудит,

Тоскуем врозь, опять одни.

А я ждала, а я звала

Хотела мстить, но не могла,

Ты не просил, ты не простил,

Меня молчанием казнил,

А я ждала, я не рвала,

Мою надежду берегла,

Я не лгала и ты не лги.

1. Дерева знову застигли,

Мовчать під сніговим пилом,

Помчали золоті дні.

Знову тебе спитаю я,

Сльозами напишу я:

Навіщо ми нарізно, навіщо одні

А я ждала, а я звалила,

Образливих слів не пам'ятала.

Ти не просив, ти не простив,

Мене мовчанням стратив.

А я ждала, я не рвала,

Мою надію, берегла,

Я не брехала і ти не бреши

2. Як рани джгуть прощання,

Старають обіцянки,

Помилок ти не повтори.

Я з життям не граю,

Всю правду приймаю,

І ти мене побережи.

Приспів той 3. Всі згладять снігопади,

А я собі не рада,

Спогади, як вогні.

Хай буде все як буде,

І нас доля розсудить,

Сумуємо нарізно, знову одні.

А я ждала, а я звала

Хотіла помститися, але не могла,

Ти не просив, ти не простив,

Мене мовчанням стратив,

А я ждала, я не рвала,

Мою надію берегла,

Я не брехала і не бреши.