Лотосы - Мара

Я вижу купола в огне, я понимаю все причины,

До основания камней разрушены его детьми.

И эти женщины во мне, и эти все во мне мужчины —

Хрупкими лотосами.

Людьми, которыми питаются машины.

Людьми.

Людьми, которыми питаются машины.

Людьми.

Я раздвигаю память чакр, усиливая приближение:

Удары сердца, извержения — пульсирующая пружина.

И шестикрылые молчат и снова эти искушения

Мертвыми ангелами, упавшими с вершины.

Людьми, которыми питаются машины.

Людьми.

Людьми, которыми питаются машины.

Людьми.

И этот сон в таком же сне, и бесконечно повторение.

Мое пространство, мое время в ловушке сингулярных мин.

И все во мне, все лишь во мне — любовь и все преодоления!

Воинами Неба, спасающими этот Мир.

Перезагрузка на непогрешимость души.

Людьми.

Людьми, которыми питаются машины, сжирающие этот мир.

Перезагрузка на непогрешимость души.

Людьми.

Людьми, которыми питаются машины, сжирающие этот мир.

Я бачу куполи у вогні, я розумію всі причини,

До заснування каменів зруйновані його дітьми.

І ці жінки в мені, і ці всі в мені чоловіки —

Крихкими лотосами.

Людьми, якими харчуються машини.

Людьми.

Людьми, якими харчуються машини.

Людьми.

Я розсуваю пам'ять чакр, посилюючи наближення:

Удари серця, виверження - пульсуюча пружина.

І шостикрилі мовчать і знову ці спокуси

Мертвими ангелами, що впали з вершини.

Людьми, якими харчуються машини.

Людьми.

Людьми, якими харчуються машини.

Людьми.

І цей сон у такому ж сні, і нескінченне повторення.

Мій простір, мій час у пастці сингулярних мін.

І все в мені, все лише в мені— любов і все подолання!

Воїнами Неба, які рятують цей світ.

Перезавантаження на непогрішність душі.

Людьми.

Людьми, якими харчуються машини, що зжирають цей світ.

Перезавантаження на непогрішність душі.

Людьми.

Людьми, якими харчуються машини, що зжирають цей світ.