Беда - Мара

Дождик поливал спелый чернозем.

Лился по плечам, лился по щекам,

В ладони попадал.

Теплая вода звала убежать

В камышовый рай, землю мягкую

Покинуть навсегда.

Горькую траву резали без нас,

Сушили без нас,

Пеленали, поджигали.

И никто не видел, и никто не знал, когда

Подкралась беда.

И никто не видел, и никто не знал, когда

Подкралась...

Беда!.. Беда… Беда!.. Бедa.

По туннелям вен летели поезда,

Изнывая в них, застревая в них

Флешбэком навсегда.

Все за грамм отдать, умолять, просить,

Чтобы повидать, чтобы посетить

Цветные города.

Белый порошок нюхали без нас,

Сыпали без нас, по дорогам и немного.

И никто не видел, и никто не знал, когда

Подкралась беда.

И никто не видел, и никто не знал, когда

Подкралась...

Беда!.. Беда… Беда!.. Беда...

Горькую траву резали без нас,

Сушили без нас,

Пеленали, поджигали.

И никто не видел, и никто не знал, когда

Подкралась беда.

И никто не видел, и никто не знал, когда

Подкралась...

Беда!.. Беда… Беда!.. Бедa.

Дощ поливав стиглий чорнозем.

Лився по плечах, лився по щоках,

У долоні влучав.

Тепла вода кликала втекти

У очеретяний рай, землю м'яку

Залишити назавжди.

Гірку траву різали без нас,

Сушили без нас,

Пеленали, підпалювали.

І ніхто не бачив, і ніхто не знав, коли

Підкралося лихо.

І ніхто не бачив, і ніхто не знав, коли

Підкралася...

Біда!.. Біда... Біда!.. Біда.

Тунелями вен летіли поїзди,

Знемагаючи в них, застряючи в них

Флешбеком назавжди.

Все за грам віддати, благати, просити,

Щоб побачити, щоб відвідати

Кольорові міста.

Білий порошок нюхали без нас,

Сипали без нас, дорогами і небагато.

І ніхто не бачив, і ніхто не знав, коли

Підкралося лихо.

І ніхто не бачив, і ніхто не знав, коли

Підкралася...

Біда!.. Біда... Біда!.. Біда...

Гірку траву різали без нас,

Сушили без нас,

Пеленали, підпалювали.

І ніхто не бачив, і ніхто не знав, коли

Підкралося лихо.

І ніхто не бачив, і ніхто не знав, коли

Підкралася...

Біда!.. Біда... Біда!.. Біда.