Странница - МакSим

Он хотел себе с неба звезду, попросил ее в руки упасть.

Чтоб наклеить на свой потолок и в объятьях с ней засыпать.

И желать, и гореть вместе с ней, словно сам из небесных далин.

И дарить благодарность лишь ей, что теперь его вечер так длин.

А ЕЙ ХОТЕЛОСЬ НЕБА ПОПОЛАМ, МИРА ПОПОЛАМ, ХОТЬ ЗА ЭТО ПУЛЮ В СЕРДЦЕ…

Знай, раненой ушла странница твоя.

Вспоминай, так будет лучше.

Из распахнутых настеж окон за звездой, что грела сильней.

Если б знало солнце теплей ей взглянуть в глаза бы огней.

Я смотрела, как обожглась, как красиво падала вниз.

Так сияла будто артист, я твой зритель, «браво» же, «бис»!

А ей хотелось неба пополам, мира пополам.

Хоть за это пулю в сердце.

Знай, раненой ушла странница твоя.

Вспоминай, так будет лучше.

Неба пополам, мира пополам.

Знай, раненой ушла странница твоя.

Вспоминай, так будет лучше.

Я тебя искала давно, солнце вечно одно, только звездам не пара.

Это было давно и не долго еще солнце ночь обнимала.

А ей хотелось неба пополам, мира пополам.

Хоть за это пулю в сердце.

Знай, раненой ушла странница твоя.

Вспоминай, так будет лучше.

Неба пополам, мира пополам.

Знай, раненой ушла странница твоя.

Вспоминай, так будет лучше.

Він хотів собі з неба зірку, попросив її в руки впасти.

Щоб наклеїти на свою стелю і в обіймах з нею засипати.

І бажати, і горіти разом з нею, немов сам із небесних далин.

І дарувати подяку лише їй, що тепер його вечір такий довжина.

А ЇЙ ХОТІЛОСЯ НЕБА ПОПОЛАМ, СВІТУ ПОПОЛАМ, ХОЧЬЗА ЦЕ КУЛЮ В СЕРЦЕ…

Знай, пораненою пішла мандрівниця твоя.

Згадуй, то буде краще.

З відчинених настіб вікон за зіркою, що гріла сильніше.

Якщо б знало сонце тепліше їй поглянути в очі б вогнів.

Я дивилася, як обпеклася, як гарно падала вниз.

Так сяяла ніби артист, я твій глядач, «браво», «біс»!

А їй хотілося неба навпіл, світу навпіл.

Хоч за це кулю в серце.

Знай, пораненою пішла мандрівниця твоя.

Згадуй, то буде краще.

Неба навпіл, миру навпіл.

Знай, пораненою пішла мандрівниця твоя.

Згадуй, то буде краще.

Я тебе шукала давно, сонце вічно одне, тільки зіркам не пара.

Це було давно і не довго ще сонце ніч обіймала.

А їй хотілося неба навпіл, світу навпіл.

Хоч за це кулю в серце.

Знай, пораненою пішла мандрівниця твоя.

Згадуй, то буде краще.

Неба навпіл, миру навпіл.

Знай, пораненою пішла мандрівниця твоя.

Згадуй, то буде краще.