Небу в лицо - МакSим

Только ты почаще мелькай, на секунду, там, в облаках.

Слёзы – это пусть, а я же сильная, тебя дождусь.

Знаешь, а сейчас у нас снег.

Знаешь, а ты часто во сне.

Только не волнуйся.

Я почти в порядке.

Я держусь.

И когда закончится вдруг всё, загадаю небу я в лицо:

Чтобы ты почаще приходил, чтобы это был хоть раз не сон.

И когда закончится зима, попрошу у звёзд я наугад:

Чтобы та поярче – это ты;

чтобы та, что рядом – это я.

Небо тебя может обнять и ему меня не понять.

У тебя есть Солнце, а я, правда, здесь совсем одна.

Разве это честно, что так?

Только бесконечность – пустяк!

Небо улыбнётся и обратно меня не отдаст...

И когда закончится вдруг всё, загадаю небу я в лицо:

Чтобы ты почаще приходил, чтобы это был хоть раз не сон.

И когда закончится зима, попрошу у звёзд я наугад:

Чтобы та поярче – это ты;

чтобы та, что рядом – это я.

И когда закончится вдруг всё, загадаю небу я в лицо:

Чтобы ты почаще приходил, чтобы это был хоть раз не сон.

И когда закончится зима, попрошу у звёзд я наугад:

Чтобы та поярче – это ты;

чтобы та, что рядом – это я.

И когда закончится вдруг всё, загадаю небу я в лицо:

Чтобы ты почаще приходил, чтобы это был хоть раз не сон.

И когда закончится зима, попрошу у звёзд я наугад:

Чтобы та поярче – это ты;

чтобы та, что рядом – это я.

Тільки ти частіше миготить, на секунду, там, у хмарах.

Сльози – це нехай, а я сильна, тебе дочекаюся.

Знаєш, а зараз у нас сніг.

Знаєш, а ти часто уві сні.

Тільки не хвилюйся.

Я майже гаразд.

Я тримаюся.

І коли закінчиться раптом усе, я загадаю небу в обличчя:

Щоб ти частіше приходив, щоб це був хоч раз не сон.

І коли закінчиться зима, попрошу у зірок я навмання:

Щоб та яскравіша – це ти;

щоб та, що поряд – це я.

Небо тебе може обійняти і йому не зрозуміти.

Ти маєш Сонце, а я, правда, тут зовсім одна.

Хіба це чесно, що так?

Тільки нескінченність – дрібниця!

Небо посміхнеться і назад мене не віддасть...

І коли закінчиться раптом усе, я загадаю небу в обличчя:

Щоб ти частіше приходив, щоб це був хоч раз не сон.

І коли закінчиться зима, попрошу у зірок я навмання:

Щоб та яскравіша – це ти;

щоб та, що поряд – це я.

І коли закінчиться раптом усе, я загадаю небу в обличчя:

Щоб ти частіше приходив, щоб це був хоч раз не сон.

І коли закінчиться зима, попрошу у зірок я навмання:

Щоб та яскравіша – це ти;

щоб та, що поряд – це я.

І коли закінчиться раптом усе, я загадаю небу в обличчя:

Щоб ти частіше приходив, щоб це був хоч раз не сон.

І коли закінчиться зима, попрошу у зірок я навмання:

Щоб та яскравіша – це ти;

щоб та, що поряд – це я.