Небо-самолеты - МакSим

Это небо, поделив на самолеты,

Мы оставили друг другу огни.

Неоконченные наши полеты

Перепутали все ночи и дни.

Я теряюсь в переходах холодных.

Пью кофе, смотрю на часы.

Бесконечное развернуто небо,

На котором мы сжигали мосты.

Мне бы время, рано быть сильнее.

Взлеты наши в небо странно рисовать.

Помнишь?

Верь мне, рано быть твоею.

Не смогу, но верю, будешь вспоминать..

Я боялась возвращаться обратно к этим стенам,

Где стук у дверей.

Ощущая, что так безвозвратно

Становлюсь немножко твоей.

Но, рисуя на обрывках журналов,

Согреваю подолгу постель.

Мне тебя возмутительно мало

И об этом все знает апрель...

Мне бы время, рано быть сильнее.

Взлеты наши в небо странно рисовать.

Помнишь?

Верь мне, рано быть твоею.

Не смогу, но верю, будешь вспоминать..

Я рисую на обрывках журналов...

Мне тебя возмутительно мало...

Мне бы время, рано быть сильнее.

Взлеты наши в небо странно рисовать.

Помнишь?

Верь мне, рано быть твоею.

Не смогу, но верю, будешь вспоминать..

Це небо, поділивши на літаки,

Ми лишили один одному вогні.

Незакінчені наші польоти

Переплутали всі ночі та дні.

Я гублюся в холодних переходах.

П'ю каву, дивлюся на годинник.

Нескінченне розгорнуте небо,

На якому ми спалювали мости.

Мені б час, рано бути сильнішим.

Злети наші у небо дивно малювати.

Пам'ятаєш?

Вір мені, рано бути твоєю.

Не зможу, але вірю, будеш згадувати.

Я боялася повертатися назад до цих стін,

Де стукіт біля дверей.

Відчуваючи, що так безповоротно

Стаю трохи твоєю.

Але, малюючи на уривках журналів,

Зігріваю подовгу постіль.

Мені тебе обурливо мало

І про це все знає квітень...

Мені б час, рано бути сильнішим.

Злети наші у небо дивно малювати.

Пам'ятаєш?

Вір мені, рано бути твоєю.

Не зможу, але вірю, будеш згадувати.

Я малюю на уривках журналів...

Мені тебе обурливо мало...

Мені б час, рано бути сильнішим.

Злети наші у небо дивно малювати.

Пам'ятаєш?

Вір мені, рано бути твоєю.

Не зможу, але вірю, будеш згадувати.