Leichte Segler in den Höhen - Ludwig van Beethoven, Gilles Ragon

Leichte Segler in den Höhen

Und du, Bächlein klein und schmal

Könnt mein Liebchen ihr erspähen

Grüßt sie mir viel tausendmal

Seht ihr, Wolken, sie dann gehen

Sinnend in dem stillen Tal

Laßt mein Bild vor ihr entstehen

In dem luft’gen Himmelssaal

Wird sie an den Büschen stehen

Die nun herbstlich falb und kahl

Klagt ihr, wie mir ist geschehen

Klagt ihr, Vöglein, meine Qual

Stille Weste, bringt im Wehen

Hin zu meiner Herzenswahl

Meine Seufzer, die vergehen

Wie der Sonne letzter Strahl

Flüstr' ihr zu mein Liebesflehen

Laß sie, Bächlein klein und schmal

Treu in deinen Wogen sehen

Meine Tränen ohne Zahl!

Легкі моряки у висоті

А ти, струмочок маленький і вузенький

Чи може моя кохана помітити її

Вітайте її тисячу разів

Бачиш, хмари, то вони йдуть

Роздумування в тихій долині

Нехай мій образ постане перед нею

У повітряній залі небес

Чи буде вона стояти біля кущів

Нині осінній перелог і лисий

Ти скаржишся на те, що зі мною сталося

Невже ви, пташечки, оплакуєте мою муку

Безшумний жилет, принеси махання

Назустріч вибору мого серця

Мої зітхання минають

Як останній промінь сонця

Прошепотіти їй про моє кохання

Залиш її, ручечок маленький і вузький

Дивись вірно у свої хвилі

Мої сльози без числа!