Mon Rôle - Lynda

On m’accuse d'être celle qui doute

De pas dire c’que j’ai sur le cœur

Mais quand je parle, personne n'écoute

Les hommes sont des déserteurs

On m’dit qu’il faut donner la vie

Mais j’ai pas encore fait la mienne

Vieillir trop vite, j’ai pas envie

J’veux du temps, j’veux qu’on m’comprenne

C’est vrai, j’me censure

Y a trop d’peine qui traîne dans mes yeux

De moi, j’suis pas sûre et pour ça je m’en veux

La vie me rature, alors j'écris des lettres à Dieu

J’me dis que demain, ça ira mieux

J’pleure comme une foule sentimentale

La tristesse du monde sur les épaules

Mais je me relève car je suis une femme

Et depuis la nuit des temps, c’est mon rôle

Tu voudrais que je sois fière et forte

Quand je suis forte, t’es jaloux

Et même si je défonce les porte

Tu laisses un mur entre nous

On m’dit qu’on ne vit qu’une fois

Et puis on veut me dire quoi faire

Même si j’entends des milliers d’voix

Je me sens seule dans l’univers

C’est vrai que j’me rassure à l’amour qui brille dans vos yeux

Gagner, j’suis pas sûre

Si la vie n’est qu’un jeu, souvent je rature

Ça serait moins dur d'écrire à deux

J’me dis qu’demain, ça ira mieux

J’pleure comme une foule sentimentale

La tristesse du monde sur les épaules

Mais je me relève car je suis une femme

Et depuis la nuit des temps, c’est mon rôle

J’pleure comme une foule sentimentale

La tristesse du monde sur les épaules

Mais je me relève car je suis une femme

Et depuis la nuit des temps, c’est mon rôle

Вони звинувачують мене в тому, що я сумнівається

Щоб не казати, що в мене на серці

Але коли я говорю, ніхто не слухає

Чоловіки дезертири

Кажуть мені, що треба дати життя

Але я свого ще не зробив

Старіти занадто швидко, я не хочу

Я хочу часу, я хочу, щоб люди мене зрозуміли

Це правда, я сам себе цензурую

В моїх очах забагато болю

Про себе я не впевнений і в цьому звинувачую себе

Життя мене перекреслює, тому я пишу листи до Бога

Кажу собі, що завтра буде краще

Я плачу, як сентиментальний натовп

Смуток світу на твоїх плечах

Але я встаю, бо я жінка

І з незапам’ятних часів це була моя роль

Ти хочеш, щоб я був гордим і сильним

Коли я сильний, ти ревнуєш

І навіть якщо я зламаю двері

Ти залишаєш між нами стіну

Кажуть, що ти живеш лише раз

А потім вони хочуть сказати мені, що робити

Навіть якщо я чую тисячі голосів

Я почуваюся самотнім у всесвіті

Це правда, що я заспокоюю себе любов’ю, яка сяє в твоїх очах

Виграй, я не впевнений

Якщо життя – це лише гра, я часто викреслюю

Було б менш важко писати разом

Кажу собі, що завтра буде краще

Я плачу, як сентиментальний натовп

Смуток світу на твоїх плечах

Але я встаю, бо я жінка

І з незапам’ятних часів це була моя роль

Я плачу, як сентиментальний натовп

Смуток світу на твоїх плечах

Але я встаю, бо я жінка

І з незапам’ятних часів це була моя роль