Sables mouvants - Lynda Lemay

On avait plus de quoi payer

On finissait plus de s’endetter

Comme dans des sables mouvants

On s’enfonçait en s’débattant

Un jour c’est l’essentiel qui manque

Et on n’a plus un sou en banque

C’est c’qu’on appelle toucher l’fond

Ils vont nous r’prendre notre maison

Mon homme a beau être orgueilleux

Je sais pas vraiment de quelle façon

Y va r’tenir dedans ses yeux

Ses larmes d’humiliation

Lui qui travaillait à côté

À la vieille usine de papier

Là où ils viennent de procèder

À une centaine de mises à pied

Quatre-vingt-seize pour cent de honte

Et quatre pour cent de grandes vacances

Depuis c’jour-là y a pas qu’les comptes

Qui rentrent chez nous en souffrance

Le petit a beau être raisonnable

J’sais pas comment y va comprendre

Qu’y faut qu’y quitte son carré d’sable

Et qu’y dise adieu à sa chambre

Quelqu’un s’fera dire qu’il a d’la chance

Que c’est une reprise de finance

Une p’tite signature chez l’notaire

Et il deviandra propriétairee

Il viendra vivre dans notre lumière

Il viendra respirer notre air

Il parlera d’sa promotion

Prendra un verre dans not’salon

Sans nous demander la permission

Il viendra prendre notre maison

On dit l’argent fait pas le bonheur

Mais ça sonne drôle devant le petit

Qui acceptera pas j’en ai bien peur

De devoir quitter ses amis

C’est la maison d’ses premiers pas

C’est le royaume de ses souvenirs

Oui c’est chez lui ce bel endroit

Dont on devra se départir

Parce que l’on n’a plus les moyens

Que les emplois sont incertains

Les temps étant durs comme il sont

Il faudra se faire une raison

Se trouver des boîtes en carton

Et tout en chargeant le camion

Essayer d’oublier qu’il vont venir nous prendre notre maison

Demain il faut qu’on déménage

Qu’on prenne nos rêves et qu’on les sorte

De notre coeur de notre garage

Et puis on fermera la porte

(Merci à Marie-Eve pour cettes paroles)

Нам було більш ніж достатньо, щоб заплатити

Ми закінчили залезти в борги

Як у швидких пісках

Ми затонули, борючись

Одного разу не вистачає найголовнішого

А у нас в банку не залишилося ні копійки

Це називається ударом дна

Вони збираються відібрати у нас наш будинок

Мій чоловік може пишатися

Я насправді не знаю, яким шляхом

Це буде триматися в його очах

Її сльози приниження

Той, хто працював по сусідству

На старій паперовій фабриці

Куди вони щойно йшли

Сто звільнень

Дев'яносто шість відсотків сорому

І чотири відсотки тривалих відпусток

З того дня справа не тільки в рахунках

Хто приходить додому з болем

Маленький може бути розумним

Я не знаю, як там зрозуміють

Чому б вам не покинути свою пісочницю

І попрощатися зі своєю кімнатою

Комусь скажуть, що йому пощастило

Що це повернення власності

Маленький підпис у нотаріуса

І він стане власником

Він прийде жити в нашому світлі

Він прийде подихати нашим повітрям

Він розповість про своє підвищення

Випиватимемо в нашій вітальні

Не питаючи нашого дозволу

Він прийде забрати наш дім

Кажуть, за гроші не купиш щастя

Але це звучить смішно перед дитиною

Хто не прийме, боюся

Про те, що треба залишити своїх друзів

Це будинок його перших кроків

Це сфера його спогадів

Так, це його дім, це прекрасне місце

З яким доведеться розлучитися

Тому що в нас більше немає засобів

Що робочі місця є невизначеними

Часи важкі, як вони є

Вам доведеться прийняти рішення

Знайдіть картонні коробки

І під час завантаження вантажівки

Намагаючись забути, що вони збираються забрати наш дім

Завтра ми повинні рухатися

Давайте візьмемо наші мрії і втілимо їх

Від нашого серця з нашого гаража

І тоді ми закриємо двері

(Спасибі Marie-Eve за ці тексти)