Les Maudits français - Lynda Lemay

Y parlent avec des mots précis

Puis y prononcent toutes leurs syllabes

À tout bout d’champ, y s’donnent des bis

Y passent leurs grandes journées à table

Y ont des menus qu’on comprend pas

Y boivent du vin comme si c'était d’l’eau

Y mangent du pain pis du foie gras

En trouvant l’moyen d’pas être gros

Y font des manifs aux quart d’heure

À tous les maudits coins d’rue

Tous les taxis ont des chauffeurs

Qui roulent en fous, qui collent au cul

Et quand y parlent de venir chez nous

C’est pour l’hiver ou les indiens

Les longues promenades en Ski-doo

Ou encore en traîneau à chiens

Ils ont des tasses minuscules

Et des immenses cendriers

Y font du vrai café d’adulte

Ils avalent ça en deux gorgées

On trouve leurs gros bergers allemands

Et leurs petits caniches chéris

Sur les planchers des restaurants

Des épiceries, des pharmacies

Y disent qu’y dînent quand y soupent

Et y est deux heures quand y déjeunent

Au petit matin, ça sent l’yaourt

Y connaissent pas les œufs-bacon

En fin d’soirée, c’est plus choucroute

Magret d’canard ou escargots

Tout s’déroule bien jusqu'à c’qu’on goûte

À leur putain de tête de veau

Un bout d’paupière, un bout d’gencive

Un bout d’oreille, un bout d’museau

Pour des papilles gustatives

De québécois, c’est un peu trop

Puis, y nous prennent pour un martien

Quand on commande un verre de lait

Ou quand on demande: La salle de bain

Est à quelle place, SVP?

Et quand ils arrivent chez nous

Y s’prennent une tuque et un Kanuk

Se mettent à chercher des iglous

Finissent dans une cabane à sucre

Y tombent en amour sur le coup

Avec nos forêts et nos lacs

Et y s’mettent à parler comme nous

Apprennent à dire: Tabarnak

Et bien saoulés au caribou

À la Molson et au gros gin

Y s’extasient sur nos ragoûts

D’pattes de cochon et nos plats d’binnes

Vu qu’on n’a pas d’fromages qui puent

Y s’accommodent d’un vieux cheddar

Et y se plaignent pas trop non plus

De notre petit café bâtard

Quand leur séjour tire à sa fin

Ils ont compris qu’ils ont plus l’droit

De nous appeler les Canadiens

Alors que l’on est québécois

Y disent au revoir, les yeux tout trempés

L’sirop d'érable plein les bagages

On réalise qu’on leur ressemble

On leur souhaite bon voyage

On est rendu qu’on donne des becs

Comme si on l’avait toujours fait

Y a comme un trou dans le Québec

Quand partent les maudits français

Вони говорять точними словами

Потім вимовте всі їхні склади

Час від часу трапляються поцілунки

Там проводять свої чудові дні за столом

Є меню, які ми не розуміємо

Вони п'ють вино, як воду

Вони їдять хліб і фуа-гра

Знайшовши спосіб не бути товстим

Кожну чверть години відбуваються демонстрації

На всіх проклятих кутах вулиць

У всіх таксі є водії

Хто божевільний їздить, хто в дупу липне

А коли говорять, що прийдуть до нас додому

Чи на зиму, чи на індіанців

Довгі катання на Ski-doo

Або на собачих упряжках

У них маленькі чашечки

І величезні попільнички

Готують справжню дорослу каву

Вони ковтають його двома ковтками

Ми знаходимо їхніх великих німецьких вівчарок

І їхні милі пуделі

На поверхах ресторанів

продуктові магазини, аптеки

Кажуть, що обідають там, коли вечеряють

А вже друга година, коли там обід

Вранці пахне йогуртом

Не знаю яєчного бекону

Наприкінці вечора — ще квашена капуста

Качині грудки або равлики

Все йде добре, поки не скуштуємо

До їхньої проклятої телячої голови

Шматочок повіки, шматочок гумки

Шматочок вуха, шматок морди

Для смакових рецепторів

З Квебеку це трохи забагато

Тоді нас приймають за марсіанина

Коли ми замовляємо склянку молока

Або на запитання: Ванна кімната

Де це, будь ласка?

І коли вони приходять до нас

Беруть тук і канук

Почніть шукати іглу

Опинитися в цукровій халупі

Вони миттєво закохуються

З нашими лісами і нашими озерами

І вони починають говорити, як ми

Навчіться говорити: Табарнак

І п'яний від карібу

До Молсона і великого джину

Вони в захваті від наших тушонок

Свинячі лапки і наш посуд

Так як у нас немає смердючих сирів

Вони добре поєднуються зі старим чеддером

І вони теж не надто скаржаться

З нашого гадового маленького кафе

Коли їхнє перебування наближається до кінця

Вони зрозуміли, що більше не мають права

Називати нас канадцями

Поки ми з Квебеку

Прощаються, очі всі мокрі

Кленовий сироп повний багаж

Ми розуміємо, що схожі на них

Бажаємо їм гарної подорожі

Ми закінчили дарувати поцілунки

Як ми завжди робили

У Квебеку є діра

Коли підуть прокляті французи