Ne t'en va pas - Lynda Lemay

Ne t’en va pas

J’me suis pas préparée du tout

À t' regarder

Plonger à pieds joints dans ce trou

Creusé pour toi

Et au-d'ssus duquel un curé

Te survivra

En prônant des absurdités

Je hais déjà

Celui qui aurait maquillé

D’un teint trop mat

Ton doux visage inanimé

Ne t’en va guère

Je n' connais même pas les fleurs

Que tu préfères

Pour te les j’ter par dessus coeur

Ne t’en va pas

Te confiner aux oubliettes

Je n' suis pas prête

À te coiffer de cette croix

Où l’on aurait

Gravé ton nom avec des dates

Que l’on plant’rait

Comme un vulgaire plant d' tomates

Ne t’en va pas

Nourrir ce grand champ de squelettes

Ne t’en va pas

Ne fais pas çà, ce s’rait trop bête

Vas-y, respire

N'écoute pas ces maudits docteurs

Qui traitent ton coeur

Comme un fossile, comme un souv’nir

Ne t’en va pas

Çà f’rait trop d' monde à consoler

Tant pis pour toi

T’avais qu'à pas tant nous aimer

J' t’achèterai pas

De jolie boîte en bois verni

Reviens chez toi

Dans ta maison et dans ton lit

Dis-moi quel ange

Dis-moi quelle volonté divine

Voudraient qu' tu manges

Des pissenlits par la racine

Çà doit déjà

Être bourré d'âmes au firmament

Et t’as pas l' droit

D’abandonner femme et enfants

Vas-y, bats-toi

T’es un vrai lion, sors-nous tes griffes

Ne t’endors pas

À l'étage des soins intensifs

C’est pas ton heure

Et çà n’est pas demain la veille

Que ton grand coeur

Aura à c' point besoin d' sommeil

Ne t’en va pas

J’vais t’en payer des grands voyages

Où tu voudras

Au Grand Canyon ou à la plage

Mais pas là-bas

Où l' monde débarque sans bagages

Je sais qu' t’es pas

Encore rendu au bout d' ton âge

C’est pas fatal

Simplement parce que c’est critique

Je sais qu' t’as mal

Je suis peut-être égocentrique

Mais j' te l’demande

Parce que je l' sais

Qu' j' m’en r’mettrais pas

Ne t’en va pas

J’me sens pas encore assez grande

Pas assez forte

Pour te laisser aller cogner

À la vieille porte

D’une gourmande éternité

Reviens chez toi

Et laisse le ciel te mériter

Не йди

Я взагалі не готувався

Щоб дивитися на тебе

Занурюйтеся обома ногами в цю яму

копав для вас

А над яким священик

ти виживеш

Пропагуючи дурниці

я вже ненавиджу

Той, хто б помирився

Занадто тьмяний колір обличчя

Твоє миле неживе обличчя

Не йдіть геть

Я навіть квітів не знаю

Що ви віддаєте перевагу

Щоб кинути їх на серце

Не йди

Віддай тебе в забуття

я не готовий

Щоб поставити цей хрест собі на голову

де б ми мали

Вигравірував ваше ім'я з датами

Щоб ми посадили

Як звичайний томат

Не йди

Нагодуйте це велике поле скелетів

Не йди

Не робіть цього, це було б занадто дурно

Давай, дихай

Не слухайте цих проклятих лікарів

Хто лікує твоє серце

Як скам'янілість, як спогад

Не йди

Це було б занадто багато людей, щоб утішати

Шкода для вас

Ти повинен був нас так любити

Я тебе не куплю

Гарно лакований дерев'яний ящик

повертайся додому

У вашому домі й у вашому ліжку

Скажи мені, який ангел

Скажи мені, яка божественна воля

хотів би, щоб ти їв

Кульбаби з корінням

Це вже повинно бути

Напхатися душами на небосводі

І ти не маєш права

Кинути дружину і дітей

Давай, борись

Ти справжній лев, витягни кігті

Не заснути

На поверсі інтенсивної терапії

Не твій час

І завтра не позавчора

Це твоє велике серце

Буде потрібно так багато спати

Не йди

Я збираюся оплачувати вам великі поїздки

де ти хочеш

У Гранд-Каньйоні або на пляжі

Але не там

Де світ приземляється без багажу

Я знаю, що ти ні

Все ще зроблено після вашого віку

Це не смертельно

Просто тому, що це критично

Я знаю, що тобі боляче

Я можу бути егоцентричним

Але я вас прошу

Тому що я знаю

Щоб я цього не пережив

Не йди

Я ще не відчуваю себе достатньо великим

Недостатньо міцний

Щоб відпустити вас стукайте

Біля старих дверей

Про жадібну вічність

повертайся додому

І нехай небо заслуговує тебе