Ma chaise en rotin - Lynda Lemay

Dire que le temps passait et que je restais là

Ma chaise nous berçait, mes pyjamas et moi

J’aurais pu si j’voulais partir faire une balade

Les montagnes attendaient que je les escalades

Dire que le temps passait comme des millions de wagons

Qui roulent et qui s’ruaient vers un bel horizon

J’tai à deux pas d’la gare mais c’tait deux pas de trop

Puis tans qqu’a être en r’tard j’preferais faire dodo

Quand j’me suis réveillée, bein me v’la toute déçue

Le train était passé et m'était passé d’ssus

J’aurais voulu bougé puis me reprendre en main

Mais l’temps m’avait cloué dans mon siège en rotin

Quand l’temps nous passe sur l’coprs des fois on s’en sort bien

Des fois ca frappe fort puis on s’en sort moyen

Moi j’ai frôlé la mort, mais la mort c’est sauvé

Puis j’ai pas fait l’effort d’aller la rattraper

J’ai pas bougé d’ma rue, j’ai pas quitté l’village

Non j’suis pas disparue, au diable le grand voyage

J’suis resté dans ma chaise devant ma grosse télé

J’ai eu comme un malaise c’qui appelle un AVC

Bein moi la paresseuse, j’me surprend a rêver

Que j’suis une grande danseuse, puis qu’je fait d’la course à pied

Mais ma chaise en rotin est devenue nécessaire

Parce que moi je sens plus rien d’la taille jusqu'à terre

Ma langue est endormie pendant qu’mon esprit danse

Puis là mon grand défi, bein c’est de dire c’que j’pense

Le temps s’en va très loin, moi je suis cloué là

Et ma chaise en rotin

Elle me va comme une croix…

Скажімо, минув час, і я стояв

Мій стілець гойдав мене й мою піжаму

Я міг би, якби хотів покататися

На мене чекали гори, щоб піднятися на них

Скажімо, час пролетів як мільйон вагонів

Хто котиться і мчить до прекрасного горизонту

Я був у двох кроках від вокзалу, але це було за два кроки занадто

Тоді, поки я спізнюся, я краще сплю

Коли я прокинувся, я був дуже розчарований

Потяг проїхав і проїхав повз мене

Я хотів рухатися, а потім взяти себе в руки

Але час прибив мене до мого ротангового сидіння

Коли час проходить над тілом, іноді ми робимо добре

Іноді це сильно б’є, тоді ми виходимо середні

Я був близький до смерті, але смерть врятована

Тоді я не зробив зусиль, щоб наздогнати її

Я не зрушив зі своєї вулиці, не виїхав із села

Ні, я не пішов, до біса з великою поїздкою

Я залишився в кріслі перед своїм великим телевізором

У мене було нездужання, яке називається інсультом

Ну, я, ледачий, я бачу, що мрію

Що я чудовий танцюрист, то йду бігати

Але мій ротанговий стілець став необхідним

Бо я нічого не відчуваю від пояса до землі

Мій язик спить, а розум танцює

Тоді мій великий виклик – сказати те, що я думаю

Час йде дуже далеко, я застряг тут

І мій ротанговий стілець

Вона підходить мені, як хрест...