Le Bon veuf - Lynda Lemay

La tЄte entre deux tempes grises

Et deux mўchoires bien serr (c)es

Quand mЄme (c)l (c)gant dans sa ch’mise

Un tantinet mal repass (c)e

Parce que le pauvre n’a plus personne

Ni au grenier, ni en cuisine

Pour jouer l’amante et la bonne

D’une main douce et f (c)minine

Il promne sa quarantaine

Avec l’honneur de n'Єtre encore

Qu’un rescap© de cette peine

Que ne peut causer que la mort

Il promne son impuissance

De mari injustement libre

Oblig© d'purger comme sentence

Une perp (c)tuelle absence horrible

Il s’en va la joue presque humide

Et joliment presque ras© D'un pas apparemment solide

Et que l’on suppose (c)branl© Au petit caf© du village

Ou se pressent a le consoler

Des tas d’agr (c)ables visages

Au large sourire d (c)vou© Plus il d (c)balle son histoire

Plus les demoiselles charm (c)es

S’agglutinent, viennent s’asseoir

Auprs du grand d (c)racin© Qui comme g (c)n (c)alogie

Ne semble compter qu’une branche

Celle tomb (c)e, de sa ch (c)rie

De sa d (c)funte, de son ange

Quoi d’plus attrayant qu’un bon veuf

Pour qui une nouvelle vie commence

Qui faute d’avoir un coeur neuf

A l’coeur lav© par le silence

De celle qui dort la bouche close

Avec des secrets plein l’cercueil

Et une douzaine de rouges roses

Qu’il lui a piqu© dans l’orgueil

Avant de fermer le couvercle

Devant la foule d (c)sol (c)e

Qui semblait s'(c)trangler avec

Une sympathie d (c)mesur (c)e

Quoi d’plus s (c)duisant qu’un bon mec

Tout d (c)blanchit de tous soup§ ons

Les ex-(c)poux on les respecte

Surtout en deuil, et en veston

Et c’est la tЄte entre deux planches

Et deux mўchoires bien ciment (c)es

Que la p’tite dame toute blanche

Que l’on a tout endimanch (c)e

Avant d’la mettre dans son trou

Et d’l’ensevelir de cette terre

Dont elle doit la pellet (c)e premire

A son irr (c)prochable (c)poux

Oui c’est la tЄte sous une pierre

Et le dos rong© jusqu' l’os

Qu’elle laisse son bon mari faire

L'(c)loge de leurs si justes noces

Et leur inachev© mariage

Pour lequel mainte villageoises

Postulent le feu au corsage

Et le beau minois en extase

Bien entendu il la louange

Sa belle morte bien aim (c)e

Depuis qu’elle s’est chang (c)e en ange

Et en vitesse, et en fum (c)e

Jamais personne ne saura

Que leur amour battait de l’aile

La morte est sauv (c)e par le ciel

Le veuf est sauv© par le glas

Голова між двома сірими скронями

І дві тугі щелепи

Ще (c)l (c)рукавичка в сорочці

Трохи погано відпрасований (в)е

Бо в бідних нікого не залишилось

Ні на горищі, ні на кухні

Грати коханця і покоївку

З м’якою і f (c)mine рукою

Він ходить за сорок

З честю ще не бути

Що пережив це покарання

Що може спричинити лише смерть

Він ходить своєю безпорадністю

Несправедливо вільного чоловіка

Примушений відбувати покарання

A perp (c) tuelle жахлива відсутність

Йде з майже мокрою щокою

І майже поголений© Здавалося б, твердим кроком

І це припускає (c)branl© У маленькому кафе© у селі

Або поспішайте його втішити

Багато приємних облич

З широкою посмішкою (c)vou© Чим більше він (с)м’ячає свою історію

Більше жіночих шармів

Згуртуйтеся, прийдіть і сідайте

З великим d (c)racin© Qui comme g (c)n (c)alogie

Здається, тільки одна гілка

Той, хто падає (с)е, зі свого ch (c)rie

Про його d (c)funte, про свого ангела

Що є привабливішим за доброго вдівця

Для кого починається нове життя

Хто за браком нового серця

До серця, омитого тишею

Про ту, що спить із закритим ротом

З повною таємницями труни

І десяток червоних троянд

Що він вжалив його в гордість

Перед закриттям кришки

Перед натовпом d (c)sol (c)e

З ким ніби задушився

Співчуття d (c) міра (c) e

Що є більше (с)утворенням, ніж хороший хлопець

Усе d (c) звільняє від усіх підозр

Екс-(с)вошей ми їх поважаємо

Особливо в траурі, та й у піджаку

І це голова між двома дошками

І дві щелепи добре цементують(с)ес

Чим повністю біла леді

Що в нас є все неділя (в)д

Перш ніж посадити її в свою нору

І поховати його з цієї землі

З яких вона першою заборгувала пелету (c) e

До його irr (c)proachable (c)lice

Так, це голова під каменем

А спина гризе до кістки

Нехай робить її хороший чоловік

(в) будиночок їхнього такого справедливого весілля

І їхній незавершений шлюб

За що багато жителів с

Постулюйте вогонь до ліфа

І гарне обличчя в екстазі

Звичайно, він її хвалить

Його прекрасна мертва кохана

Відтоді, як вона перетворилася на ангела

І в швидкості, і в диму (с)е

Ніхто ніколи не дізнається

Що їхнє кохання похитнулося

Мертвих рятує небо

Вдівця рятує смерть