La Petite Laura - Lynda Lemay

Un bout d’gâteau sous la bottine

Et un ourson en d’sous du bras

La v’la qui sort de la cuisine la p’tite laura

Ses ch’veux tressés de p’tite rouquine

Sur les bretelles d’sa salopette

Elle s’en va cacher sa p’tite mine tristounette

De dans sa chambre où elle prépare

Un baluchon lourd comme trois plumes

Mais qui contient toute son histoire tous ses trésors

Avec la rousseur en étoile sur son visage qui s’embrume

Elle s’apprête à mettre les voiles jusqu'à dehors

Un bout d’dessert sous la semelle

Parce qu’il y avait des bouts épars

Comme au temps d'éclats de vaisselle sur le prélat

Les pieds salit par un grêlon d’une autre tempête en famille

Elle est sortie de la maison la petite fille

En promettant à son ourson qu’elle lui trouverait une cachette

À l’abri de tous les grognons de la planète

Elle s’est enligné la bottine et l’bout d’gâteau en direction

Du cabanon près d’la piscine là bas au fond

Un bout gâteau sous la bottine

Mais plus d’ourson en d’sous du bras

Elle est r’venue la p’tite rouquine la p’tite laura

Des gros frissons plein les babines

Les joues rouillées de gros chagrins

En essuyant ses p’tites narines de r’vers d’la main

Elle est r’venue vers ces adultes

Et leurs tumultes et leurs dégâts

Au bout de presque trente minutes de grand froid

Au beau milieu d’une autre insulte

Hurlée par une maman en miette

Qu’en finit plus de catapulter des assiettes

Elle est revenue laura la brave

Sans que personne s’en aperçoive

S’en est retournée dans sa chambre faire dodo

S’est assoupie dans ses sanglots la tête sur son baluchon

La bottine souillée de gâteau et de gazon

Deux verres de jus sous les paupières

Sans berceuse et sans collation

Exténuée mais fière de son expédition

Elle est revenue de sa mission promesse tenue à son ourson

Qu’elle a tout bien caché derrière le cabanon

(Merci à thierry pour cettes paroles)

Шматок торта під чоботом

І ведмедик під пахвою

Дівчинка, яка виходить з кухні маленька Лора

Її волосся заплетене, як у маленької рудої

На підтяжках його комбінезону

Вона збирається приховати своє сумне маленьке обличчя

Зі своєї кімнати, де вона готується

Пучок важкий, як три пера

Але яка містить у собі всю історію всі її скарби

З зірчастою веснянкою на похмурому обличчі

Вона збирається виплисти надвір

Шматочок десерту під підошвою

Тому що були вільні кінці

Як у часи осколків посуду на прелат

Ноги, забруднені градом від чергової сімейної бурі

Вона вийшла з дому маленька дівчинка

Пообіцявши своєму ведмедику, що знайде йому схованку

У безпеці від усіх ворчунів на планеті

Вона виклала чобіт і шматок торта в бік

З сараю біля басейну там ззаду

Шматок торта під чоботом

Але більше немає плюшевого ведмедика під пахвою

Вона повернулася, руденька, маленька Лора

Великі тремтіння переповнюють відбивні

Іржаві щоки великої скорботи

Витираючи свої маленькі ніздрі тильною стороною долоні

Вона повернулася до цих дорослих

І їхні метушні та їхня шкода

Після майже тридцяти хвилин сильного холоду

Посеред чергової образи

Крикнула мати в крихтах

Більше ніяких катапультованих пластин

Вона повернулася Лора смілива

Без того, щоб ніхто не помітив

повернулася до спальні спати

Задремала в риданнях, поклавши голову на пучок

Забарвлений чобіт з торта і дерну

Дві склянки соку під повіки

Ні колискової, ні закуски

Виснажена, але горда своєю експедицією

Вона повернулася після виконання обіцянки щодо свого ведмежати

Щоб вона все добре сховала за сарай

(Дякую Тьєррі за ці слова)