L'Abri - Lynda Lemay

C’est tout les coups de feu et en dessous des flammes

C’est en dessous de ceux qui ont tenu les armes

Qu’on s’est cachés

Car la peur était bleue et le ciel était pâle

Car le monde était vieux et la guerre mondiale, on s’est cachés

Car on avait le choix et perdu le moral

Car on avait le doigt qui donnait le signal, on s’est cachés

En dessous des enfants qui ont versé des larmes

En dessous de ce vent qui a éteint le drame, on s’est cachés

Un trou dans la plnnète en dessous de la tempête

L’abri, prison des rêves, passions qui crèvent

Raison qui tourne à la folie

L’abri, se change en piège, dieu nous protège

On assassine la vie

C’est en dessous d’un fleuve qui a coulé rouge

C’est a lui qu’on s’abreuve et grâce a lui qu’on bouge

On a gagné

C’est en dessous du champ de cendres et de poussières

Qui n’offre de moisson qu’un souvenir d’hier, on a gagné

C’est en dessous du plus énorme des déserts

C’esst au fond d’un cratère et loin de la lumière, qu’on a gagné

Un trou dans la planète en dessous de la défaite

On est vivants, les survivants

Qu’est-ce qu’il nous reste en attendant

Qu’est-ce qu’on attend, pourquoi j’ai froid

J’ai peur

C’est en dessous du front en dessous des paupières

Qu’on a caché profond un peu trop de colère on est tout seul

Dans un abri du corps on a ligoté l'âme

Et puis face à la mort, voila qu’on la réclame, on est tout seul

Comme un trou dans la tête dès qu’on touche à la gachette

Це все постріли, а внизу полум’я

Це нижче тих, хто тримав зброю

Що ми сховали

Бо страх був блакитним, а небо бліде

Тому що світ був старий, а світова війна ми ховалися

Бо ми мали вибір і втратили дух

Оскільки у нас був сигнальний палець, ми сховалися

Внизу діти, що лили сльози

Під цим вітром, що погасив драму, ми сховалися

Діра на планеті під штормом

Притулок, в'язниця мрій, пристрасті, що вмирають

Причина, яка перетворюється на божевілля

Притулок, перетворюється на пастку, бережи нас Боже

Ми вбиваємо життя

Це під річкою, що текла червона

Саме за нього ми п’ємо і завдяки йому рухаємося

Ми виграли

Це під полем попелу й пилу

Хто не пропонує врожаю, крім спогадів про вчорашній день, ми перемогли

Це нижче найбільшої пустелі

Саме на дні кратера і далеко від світла ми виграли

Діра на планеті нижче поразки

Ми живі, що вижили

Що нам тим часом залишається

Чого ми чекаємо, чому мені холодно

Я боюся

Це нижче чола під століттями

Те, що ми приховали занадто багато гніву, ми зовсім одні

У притулку тіла ми зв'язали душу

А потім перед обличчям смерті, ось ми стверджуємо це, ми зовсім самотні

Як дірка в голові, як тільки натиснеш на спусковий гачок