Le desordre - Lofofora

Tous les jours vers midi j’ouvre un œil et puis l’autre

Je préfère la nuit, le matin m’ennuie

Ce n’est pas de ma faute, je me fais traiter de flemmard, de lève-tard

Non ce n’est pas une tarre !

La course aux dollars se fait sans moi

Je ne suis pas un soldat soumit, un outil de l'état

J’en oublie l’ordre établi, la ligne de conduite

Aux flics, aux pourris, aux syndics, je dis «suce ma bite !»

Mes désirs sont des ordres, mes désirs sont le désordre !

J’habite en ce moment le 18ème arrondissement

De la capitale de France, cher pays de mon enfance

Avec une espèce de tribu, fondus, chevelus, tondus

Et tous un peu tordus, nous vivons dans une maison

Qui sent bon le chichon pas le béton

En toute saison, nous laissons notre imagination s’exprimer

Entre allumés jusque tôt dans la matinée

Lors de bœufs endiablés où fusent les idées !

Nos désirs sont le désordre, nos désirs sont des ordres !

De ce que l’on veut, jour et nuit, contre la mort et l’ennui

Des enfants qui jouent sous la pluie, du vent et du bruit…

Ce matin vers 8 heures, me parlez pas de malheur

Dans un fracas de pierres, déclaration de guerre à coups de bulldozer

D’un promoteur prospère en affaires louches, le maire est dans sa poche

C’est moche, il amoche tout ce qu’il touche

Au nom de l’ordre des choses, haa !

ces blaireaux me lancent

Le simple mot d’ordre, me donnent envie de mordre

Pour voir leurs corps morts pendre au bout d’une corde

Щодня близько полудня я відкриваю одне око, потім друге

Я віддаю перевагу ніч, ранок мені набридає

Це не моя вина, мене називають ледарем, пізно встаючим

Ні, це не дьоготь!

Гонка за долари без мене

Я не покірний солдат, знаряддя держави

Я забуваю встановлений порядок, лінію поведінки

Менетам, гнилим, опікунам кажу «смочи мій хуй!»

Мої бажання — це накази, мої бажання — безлад!

Зараз я живу в 18-му окрузі

Зі столиці Франції, рідної країни мого дитинства

З якимось племенем, розтоплений, волохатий, стрижений

І всі трішки покручені, живемо в хаті

Хто пахне чичон, а не бетон

У будь-який сезон ми даємо волю своїй фантазії

Між освітленим до раннього ранку

Під час шалених джемів, де зливаються ідеї!

Наші бажання — це безлад, наші бажання — накази!

Те, чого ми хочемо, вдень і вночі, проти смерті й нудьги

Діти граються під дощем, вітром і шумом...

Сьогодні вранці о 8 годині не кажи мені про нещастя

У тріск каміння, оголошення війни ударами бульдозера

Від процвітаючого промоутера в тіньовому бізнесі мер у кишені

Це потворне, потворне все, до чого торкається

В ім'я порядку речей, хаа!

ці борсуки б'ють мене

Просте лозунг, змушує мене кусати

Бачити їхні мертві тіла, що висять на мотузці