Baise ta vie - Lofofora

A quel prix à ton avis mon ami, évalue-t-on la vie de ceux

Qui n’ont pas choisi les petites manies d’abrutis

Qui n’ont pas prit le parti d’accepter, d’acquiescer la fessée

Le crâne affaissé, le froc baissé !

Ils n’ont pas fini d’en baver, non, pas fini de braver les interdits des cons

Les empêcheurs de tourner en rond

Mais au fond quelle est cette folie qui m’anime et qui me donne la rime?

Ce n’est pas des vitamines, alors?

Qu’est-ce que c’est?

C’est la vie, la femme qui jouit, le moine qui prie

Et moi qui rit devant les fourmis soumisent à l'état de crise

Continuez, ça me fait marrer des les mater exténuées par le stress

Pendant que je me laisse aller à la paresse!

et je dis…:

Baise ta vie, fais là jouir, c’est toujours le moment

Vivant vraiment l’instant présent intensément

Baise ta vie, fais là jouir, c’est toujours le moment

Vraiment vivant faisant face aux évènements !

Abracadabra le fatras de politesse, signe extérieur de richesse

Du vent dans l’air, tout cela m’indiffère

Les caresses de chien en laisse qui me donnent des puces

Ne m’intéressent pas plus, me laissent de glace

Je m’en passe sans laisser d’adresse, je remonte à la surface

Les mentalités progressent, les banalités s’effacent

Car l’unification on le sait, ce n’est pas du bidon !

Non non l’unification on le sait ce n’est pas du bidon !

Якою ціною ти думаєш, друже, ми цінуємо життя тих

Хто не вибирав примхи маленьких дебілів

Хто не став на бік прийняти, погодитися на лупцювання

Череп провисає, штани вниз!

Вони не закінчили пускати слину, ні, не закінчили кидати виклик заборонам ідіотів

Перешкоди ходити по колу

Але в глибині душі що це за божевілля, що керує мною і дає мені риму?

Значить, це не вітаміни?

Що це?

Це життя, жінка, яка насолоджується, монах, який молиться

І мене, що сміється з мурах, піддалося кризовому стану

Продовжуйте, я сміюся, спостерігаючи, як вони виснажені стресом

Поки я віддаюся ліні!

і я кажу...:

Трахни своє життя, закінчи його, завжди є час

Дійсно живіть теперішнім моментом інтенсивно

Трахни своє життя, закінчи його, завжди є час

Справді живий перед обличчям подій!

Абракадабра — мішання ввічливості, зовнішня ознака багатства

Вітер у повітрі, мені байдуже

Собачий повідець гладить, що дає мені бліх

Не цікав мене більше, залиш мене холодним

Обходжуся без адреси, піднімаюся на поверхню

Ментальність прогресує, банальності зникають

Бо об’єднання, як відомо, не підробка!

Ні, ні, об’єднання, ми знаємо, не підробка!