L'éclipse - Lofofora

On y a cru, mon amour, que ça nous arriverait

Un aller en première pour l’idylle inégalée

On la voulait l’histoire, on pensait l’avoir méritée

Alors tu m’as ouvert ton coeur et j’ai plongé sans hésiter

Tu savais que j'étais pas étanche

Dans l’ivresse des profondeurs

Je voyais comme une dernière chance

Sans m’estimer à la hauteur

De pénétrer ton existence

Mais on se trouvait si beaux dans le miroir

Que nos regards nous offraient

Au grand jamais on y verrait un pavé dans le reflet

C'était tellement surnaturel et évident

Qu’on aurait traversé la mer à pieds sans se demander comment

On y a cru c’est vrai

Mais peut être pas assez

Maintenant va savoir quand va nous passer

Le sale goût amer dur à avaler

T'étais ma viscérale, ma fiancée de Frankenstein, ma madame rêve

Celle qui fait monter la sève et tomber la pression

Tu semblais me réanimer me ramener à la raison

Avant toi j'étais zombie, prince de Valachie

Comme une momie qui s'étirait dans des fondations avachies

Prêt à mourir encore cent fois pour goutter ta substance

Je t’ai dévoré à outrance

On y a cru d’accord

Peut être même un peu trop fort

Dans nos cris dans nos corps

Va savoir à quelle heure s'éclipseront les remords

Pour toi, j’aurais voulu soulever des montagnes

Mais je suis du genre à baisser les bras devant un tas de sable

Dans mon bac à râteaux, pas de quoi faire un château

Seulement un grain écrasé dans un étau

Quand tendrement tu prenais ma tête entre tes mains

Moi je me la prenais moins et ça me faisait du bien

Mais ma connerie, ma folie, mes manières, de gamins

T’ont poussée ma chérie à écrire le mot fin

Et me voilà dans mon coin à chialer comme un con

Il me fallait au moins ça pour que je t'écrive encore une chanson

Et que j’apprenne que l’amour ne sert pas de remède

J'étais trop ignorant pour te prendre sans te perdre

Je te souhaite l’extase avec un autre que moi

Mais pas tout de suite

Qu’un prince charmant te rende visite et heureuse

Mais quand même pas trop vite

Et subsiste l’espoir que quelque part dans ta mémoire cachée

Mon nom ne soit pas sur liste noire mais sur papier glacé

Qu’il te revienne avec des souvenirs à consumer

Si jamais un soir la chaleur venait à manquer

On y a cru d’accord

Peut être même un peu trop fort

Dans nos cris dans nos corps

Va savoir à quelle heure s'éclipseront les remords

Ми вірили, моя любов, що це станеться з нами

Перший шлях до безпрецедентної романтики

Ми хотіли історію, ми думали, що заслужили її

Тож ти відкрила мені своє серце, і я без вагань пірнув

Ти знав, що я протікаю

В п’яні глибини

Я вважав це останнім шансом

Не вважаючи себе гідним

Щоб проникнути у ваше існування

Але ми так гарно виглядали в дзеркалі

Що нам запропонували наші очі

Ніколи б ми не побачили бруківку у відображенні

Це було настільки надприродним і очевидним

Щоб ми пішки перетнули море, не дивуючись, як

Ми вірили, що це правда

Але, можливо, недостатньо

Тепер хтозна, коли ми проїдемо

Брудний гіркий смак важко проковтнути

Ти була моєю душею, моєю нареченою Франкенштейна, моєю леді мрією

Той, що змушує сік підніматися, а тиск падати

Ти ніби оживив мене, привів до тями

До тебе я був зомбі, князь Валахії

Як мумія, що тягнеться в розсипаних фундаментах

Готовий померти ще сто разів, щоб скуштувати ваші речі

Я з'їла тебе надміру

Ми вірили в це добре

Можливо, навіть трохи занадто голосно

У наших криках у наших тілах

Хтозна, коли докори сумління зникнуть

Для вас я б хотів зрушити гори

Але я з тих, хто відмовляється від купи піску

У моїй граблі немає нічого, щоб зробити замок

Лише зерно, подрібнене в лещатах

Коли ніжно ти взяв мою голову в свої руки

Я брав його менше, і мені було добре

Але моя фігня, моє божевілля, мої хлоп’ячі манери

Підштовхнув тебе, милий, написати кінець слова

І ось я в своєму кутку плачу як ідіот

Мені знадобилося принаймні це, щоб написати тобі ще одну пісню

І дізнайтеся, що любов не лікує

Я був занадто неосвічений, щоб взяти тебе, не втративши

Я бажаю тобі екстазу з кимось іншим, крім мене

Але не зараз

Нехай чарівний принц відвідає вас і буде щасливим

Але все одно не дуже швидко

І залишається надія, що десь у твоїй прихованій пам'яті

Моє ім'я не в чорному списку, а глянцево

Нехай він повернеться до вас із спогадами, які потрібно споживати

Якщо колись одного вечора спека закінчилася

Ми вірили в це добре

Можливо, навіть трохи занадто голосно

У наших криках у наших тілах

Хтозна, коли докори сумління зникнуть