Заветный камень - Леонид Утёсов

Холодные волны вздымает лавиной

Широкое Черное море.

Последний матрос Севастополь покинул,

Уходит он, с волнами споря.

И грозный, соленый, бушующий вал

О шлюпку волну за волной разбивал.

В туманной дали

Не видно земли,

Ушли далеко корабли.

Друзья-моряки подобрали героя,

Кипела волна штормовая.

Он камень сжимал посиневшей рукою

И тихо сказал, умирая:

"Когда покидал я родимый утес,

С собою кусочек гранита унес.

Затем, чтоб вдали

От нашей земли

О ней мы забыть не могли."

"Кто камень возьмет, тот пускай поклянется,

Что с честью носить его будет.

Он первым в любимую бухту вернется

И клятвы своей не забудет!"

Тот камень заветный и ночью, и днем

Матросское сердце сжигает огнем.

Пусть свято хранит

Мой камень-гранит,

Он русскою кровью омыт.

Сквозь бури и штормы прошел этот камень,

И стал он на место достойно.

Знакомая чайка взмахнула крылами

И сердце забилось спокойно.

Взошел на утес черноморский матрос,

Кто Родине новую славу принес.

И в мирной дали

Пошли корабли

Под солнцем родимой земли.

И в мирной дали

Пошли корабли

Под солнцем родимой земли.

Холодні хвилі здіймає лавиною

Широке Чорне море.

Останній матрос Севастополь покинув,

Іде він, з хвилями сперечаючись.

І грізний, солоний, бурхливий вал

Про шлюпку хвилю за хвилею розбивав.

У туманній далині

Не видно землі,

Пішли далеко кораблі.

Друзі-моряки підібрали героя,

Кипіла хвиля штормова.

Він камінь стискав посинілою рукою

І тихо сказав, помираючи:

"Коли я покидав рідну скелю,

З собою шматочок граніту забрав.

Потім, щоб вдалині

Від нашої землі

Про неї ми забути не могли.

"Хто камінь візьме, той нехай клянеться,

Що з честю носитиме його.

Він першим у улюблену бухту повернеться

І клятви своєї не забуде!

Той камінь заповітний і вночі, і вдень

Матроське серце спалює вогнем.

Нехай свято зберігає

Мій камінь-граніт,

Він російською кров'ю обмитий.

Крізь бурі та шторми пройшов цей камінь,

І став він на місце гідно.

Знайома чайка змахнула крилами

І серце забилося спокійно.

Зійшов на скелю чорноморський матрос,

Хто Батьківщині нову славу приніс.

І у мирній дали

Пішли кораблі

Під сонцем рідної землі.

І у мирній дали

Пішли кораблі

Під сонцем рідної землі.