С одесского кичмана - Леонид Утёсов

С одесского кичмана

Сорвались два уркана,

Сорвались два уркана в дальний путь.

В вапняровской малине они остановились,

Они остановились отдохнуть.

Один, герой гражданской,

Махновец партизанский,

Добраться невредимым не сумел.

Он весь в бинтах одетый

И водкой подогретый,

И песенку такую он запел:

"Товарищ, товарищ,

Болять-таки мои раны,

Болять мои раны у боке.

Одна же заживаеть,

Другая нарываеть,

А третия застряла в глыбоке.

Товарищ, товарищ,

Скажи моей ты маме,

Шо сын её погибнул на посте.

И с шашкою в рукою,

С винтовкой — у другою,

И с песнею веселой на усте.

Товарищ малахольный,

Зарой ты моё тело,

Зарой ты моё тело в глыбоке.

Покрой могилу камнем,

Улыбку на уста мне,

Улыбку на уста мне сволоке.

За що же ж мы боролись?

За що же ж мы стрыждались ?

За що ж мы проливали нашу кровь?

Они же ж там гуляють,

Карманы набивають,

А мы же ж подавай им всё новьё!

Они же ж там пирують,

Они же ж там гуляють,

А мы же ж попадаем в переплёт!

А нас уж догоняють,

А нас уж накрывають,

По нас уже стреляеть пулемёт!!"

С одесского кичмана

Сорвались два уркана,

Сорвались два уркана в дальний путь.

В вапняровской малине они остановились,

Они остановились отдохнуть.

З одеського кічмана

Зірвалися два уркани,

Зірвалися два уркани в далеку дорогу.

У вапнярівській малині вони зупинилися,

Вони зупинилися відпочити.

Один, герой громадянської,

Махновець партизанський,

Дістатись неушкодженим не зумів.

Він весь у бинтах одягнений

І горілкою підігрітий,

І пісеньку таку він заспівав:

"Товариш, товариш,

Боліти-таки мої рани,

Боліти мої рани в боці.

Одна ж гоїтися,

Інша наривати,

А третя застрягла глибоко.

Товариш, товариш,

Скажи моїй мамі,

Шо син її загинув на пості.

І з шашкою в рукою,

З гвинтівкою - у другої,

І з піснею веселою на усті.

Товариш малохольний,

Зорою ти моє тіло,

Зорі ти моє тіло в глибокій.

Крій могилу каменем,

Посмішку на уста мені,

Посмішку на уста мені сволок.

За що ж ми боролися?

За що ж ми стрижалися?

За що ми проливали нашу кров?

Вони ж там гуляють,

Кишені набивають,

А ми ж подавай їм все нове!

Вони ж там пірують,

Вони ж там гуляють,

А ми ж потрапляємо в халепу!

А нас уже наздоганяють,

А нас уже накривають,

По нас уже стріляти кулемет!!

З одеського кічмана

Зірвалися два уркани,

Зірвалися два уркани в далеку дорогу.

У вапнярівській малині вони зупинилися,

Вони зупинилися відпочити.