Партизанская борода - Леонид Утёсов

То разведка, то засада — стричься, бриться мне когда?

Неизбежная досада — партизану борода.

Борода ль моя, бородка, до чего ж ты отросла!

Называли раньше «щетка», говорят теперь: «Метла!»

Я не беспокоюся — пусть растет до пояса!

Вот когда прогоним фрица,

Будет время — будем бриться,

Мыться, бриться, наряжаться,

С милкой целоваться!

По врагу стреляю метко, и зовут меня в строю

Толи «дедушка», то «дедка» за бородку за мою.

Но повсюду боевому бородатому стрелку

И привет, как молодому и почет, как старику.

Мне не горе, не кручина, что в отряде говорят:

«Вот так чертушка-детина, молодой, а бородат!»

Лишь одна меня печалит невеликая беда:

Партизанские медали закрывает борода.

То розвідка, то засідка — стригтися, голитися мені коли?

Неминуча досада - партизану борода.

Борода ль моя, борідка, до чого ж ти відросла!

Називали раніше щітка, кажуть тепер: Мітла!

Я не турбуюся — нехай росте до пояса!

Ось коли проженемо фриця,

Буде час — будемо голитися,

Митися, голитися, вбиратися,

З милою цілуватися!

По ворогу стріляю влучно, і звуть мене в строю

Толі «дідусь», то «дідка» за борідку за мою.

Але всюди бойовому бородатому стрільцю

І привіт, як молодому і шана, як старому.

Мені не горе, не кручина, що в загоні кажуть:

«Ось так чортушка-дитина, молодий, а бородат!»

Лише одна мене засмучує невелике лихо:

Партизанські медалі закриває бороду.