Песня о ротном запевале - Леонид Утёсов

Мой друг, мой товарищ хороший,

Ещё мы душою крепки,

Но время седою порошей

Мои заметает виски.

Ну что ж, от тебя я не скрою,

Лишь стоит немного взгрустнуть,

Как тотчас встаёт предо мною

Наш трудный, но радостный путь.

Нам с песней цель ясней видна,

С ней легче спорится работа.

Ведь песня людям так нужна,

Как птице крылья для полёта.

Я счастье знавал и тревогу,

Шагая с друзьями в ряду.

И с песней я начал дорогу,

И с песней по жизни иду.

-= =-

Как ротный простой запевала,

Я шёл с ней сквозь ветер и дым,

А голоса коль не хватало,

Я пел её сердцем своим.

Я песне отдал всё сполна.

В ней жизнь моя, моя забота,

Ведь песня людям так нужна,

Как птице крылья для полёта!

Мій друг, мій товариш добрий,

Ще ми душою міцні,

Але час сивою порошею

Мої замітає віскі.

Ну що ж, від тебе я не скрою,

Лише варто трохи засумувати,

Як зараз встає переді мною

Наш важкий, але радісний шлях.

Нам з піснею мета ясніше видно,

З нею легше сперечається робота.

Адже пісня людям така потрібна,

Як птах крила для польоту.

Я щастя знав і тривогу,

Крокуючи з друзями в ряду.

І з піснею я почав дорогу,

І з піснею по життя йду.

-= =-

Як ротний простий співала,

Я ішов з нею крізь вітер і дим,

А голоса якщо не¦хватало,

Я заспівав її серцем своїм.

Я пісні віддав все сповна.

У ньому життя моє, моя турбота,

Адже пісня людям така потрібна,

Як птахові крила для польоту!